Представниця сузір’я Близнят

Вона поважає його за те, що він у згоді зі владою, а Петрик Олю за те, що вона у згоді з совістю. Так вже навчило її дитяче добре Мукачево. Дитсадка зовсім не пам'ятає, хоча рік чи два ходила туди на вулицю Комунарів. Комунарсько-"совкове" було і виховання в другій школі імені Шевченка. Але з усього можна взяти собі найліпше. Особливо, коли ти квітка. Та ще й зоряна - з Сузір'я Близнят. Всім, хто звідти, легко дається земне навчання. Задоволені нею були перша вчителька Катерина Петрівна Кравчук, викладач природознавчих дисциплін Оксана Михайлівна Фелді. Оля їх усіх страшенно любила, а особливо Марію Феліксівну Гармазинську, Зіту Рудольфівну Коган… Тож, із любов'ю на пару, легко і чудово вчилася.

- Французьку мову дуже любила, - згадала мрійливо.

В кафе "Акваріум" над рухомими черепахами якраз звучала французька пісня.

- Сонце спонукає до кохання, - відразу ж переклала для підтвердження сказаного радіозірка Легельчик.

А я їй і так вірив.

Але вона ще переклала і співачку Інгрід:

- Ти мені обіцяв, а я повірила.

Цікава, що не кажи, вокалістка Інгрід, але кумир Олі - Джо Дассен.

Які ж у неї були передумови до теперішніх експериментів у журналістиці?

В школі дописувала в стінгазети. Піонери (й вона теж) були тоді в загонах, а ті випускали таку пресу в одному екземплярі. Добре писала - стала головою ради червоногалстучної дружини.

Твори писала такі, що вчителі плескали в долоні, а деколи й скупу сльозу втирали, що набігала на око. Їй хотілося висловити від душі своє ставлення до героїв, аби читати не ставало нудно. Крамоли, втім, не допускала. Педагоги тим більше раділи. Інформації друкували навіть у "Прапорі перемоги" - міськрайонці. У дорослому житті почала вагатися - на історичний факультет іти чи романо-германську філологію. Останнє бажання перемогло. Хотіла стати перекладачкою, їздити в різні країни, відкривати перед собою строкатий великий світ.

- Я вдячна нашим учителям, - говорить, - що по-справжньому підготували нас, і я легко вступила в Ужгородський університет. Хоча директором був не "француз", а викладач фізики Іван Васильович Голіш.

Та, крім чисто науки, ходила Оля на всі без винятку шкільні гуртки. А ще й на шахи в Будинок піонерів, як Нона Гаприндашвілі.

Близькою до серця останні шкільні роки була піонервожата Діна Михайлівна Черепаня. Довго й цікаво спілкувалися після уроків у піонерській кімнаті. Говорили про зорі, астрономію. А про що ж інакше, адже Оля - з Сузір'я Близнят. Нині пані Легельчик від астрономії перейшла більше до астрології. Гадає по зірках, як по нотах. У країнах дальніх так і не вдалося після вузу поблукати - то шукає вона нові землі на різних зірках.

ФРГФ спочатку здався нуднішим за школу. Та потім ввійшла в доросле русло завдяки декану Кларі Дмитрівні Тимофеєвій, викладачу Олександрі Федорівні Андреєвій, педагогу Сюзанні Парамоновій. Інтерклуб "Мир" удовольнив теорією про країни за "залізною завісою", але в Італію поїхала тільки за перебудови. У Венеції була, мов у казці. Ходила містками і думала, що от-от побачить плащ Казанови. Італійці, навпаки, такої ерудиції, як вона, не мали, і знали в Україні лише Чорнобиль. Що змогла О.Легельчик їм розповіла, чим підготувала грунт для приїзду до нас Папи Римського.

На радіо прийшла в 1991-му. Перша незалежна радіостанція "Ужгород-контакт", яку очолював Олександр Ардельянов, підкорила її горду душу. Колишній випускник її ж факультету створив радіо разом із відомим Осипом Лободою. До них і приєдналася заради багатьох грядущих світлих хвилин. Блискучі магнітофони на студії попервах її просто причарували після директорства в підлітковому клубі 16-ї Мукачівської школи.

- Скільки ж ти "контачила" з "Контактом"?

- До 1995 року. Були цікаві програми, зустрічі. Говорили в ефір усе, що думали. Вітер перемін випрямив нас, бо ефіри були прямі.… Потім економічні негаразди "окислили" "Контакт".

А вона перейшла на обласне радіо під крило Дмитра Андрійовича Воробця. Тут була одна дружна команда. Олю вже знали. Дві програми дали вести - "Еліксир", недільну програму "Радар". Завдяки радіожурналістам Дмитру Кешелі та Євгену Басарабу почали робити розважальну програму "Бубнар Закарпаття". Вона виконувала жіночі ролі, а вони - чоловічі. Найрейтинговіша передача була на той час. Але Женя виїхав у Португалію. А з Кешелею зробили нову програму "У свата Піпонді під плотом". Самі пишуть тексти, озвучують.

Нині Оля - в об'єднаній редакції мистецьких програм телебачення і радіо. Веде літературно-мистецьку передачу "Грані" та інформаційно-музичну - "Суботня мозаїка".

До неї тягнуться люди.

Вони завжди прагнуть до зірок! Василь Зубач