Що відчуває морж-початківець?

Мені завжди здавалось, що стрибнути в ополонку – це неабиякий вчинок, а виявилось, що зробити це не так вже й важко.

Тим більше, коли хочеш цього вже не перший рік, і то - саме на Водохреще.

Львів, вул. Володимира Великого, ставок за кінотеатром «Сокіл». У воду заходять самі чоловіки, жінки – у ролі спостерігачів та рушникоподачів, тому я ще трошки вагаюсь, але після брата та його однокласника вирішую: йду, бо потім шкодуватиму. Давай, - заохочують вони мене, - давай!

У купальнику не дуже й холодно, лиш незручно йти до краю ополонки у гумових капцях, вони слизькають по льоду, краще йти босоніж.

Біля спуску до води нарешті бачу жінку, вона теж у купальнику. Обмінюємось лаконічною інформацією: вона вже колись занурювалась у крижану воду; я кажу їй, що у мене це вперше. Вона пропускає мене вперед. Дивно, але влітку, у теплу воду, заходиться довше, а тут усе відбувається чітко й без вагань: кілька кроків вперед, на глибину, перехрестився, видихнув – пірнай. Занурююсь по шию, з головою я і влітку не пірнаю. Перше миттєве враження – ніби тебе запхали в окріп, але він благодатний; друге - під водою тепліше, аніж на повітрі.

Виходжу, легкий вітерець, мороз мінус п’ять - мінус шість, а тіло пашить, тільки ногам холодно. Зараз би здалися не звичайні чобітки, а теплі вовняні шкарпетки та зручні дутики-мунбути. А тілу не холодно. Накидаю шубу і перевдягаюсь на березі. Гарячий чай з термоса – саме те, що зараз треба.

Тепер – по свячену воду, і додому. Шкіра по усьому тілу приємно «фонить» - саме так можу визначити це відчуття. Кожен знає, що таке «промерзнути до кісток», а тут холод навіть не встигає потрапити досередини, його не відчуваєш як слід, бо шкіра виставила надійний захист морозу, зупинила його назовні. Таке нове й несподіване відчуття захищеності й оновлення дає власна оголена шкіра у крижаній воді. Заради цього варто було спробувати стрибнути в ополонку.

Але іншим без підготовки цього робити не раджу.

Засинаючи ввечері, відчуваю, як жарко рукам – ніби від літньої засмаги. А головне відчуття – радість, радість зробити те, про що мріяла.

Галина Вдовиченко, "Високий замок"