Шкільні заклади Галичини готові 1-го вересня прийняти дітей

У Галицькому районі Івано-Франківської області в зв’язку зі стихією потерпіло близько 13 шкіл, з них у самому Галичі пошкоджено три: це дошкільний заклад, загальноосвітня та спортивна школи.

У Галицькому районі Івано-Франківщини разом із житловими обійстями від стихії потерпіло близько 13 шкіл.

Напередодні нового навчального року ми вирішили з’ясувати, чи готові ці заклади 1 вересня прийняти дітей за шкільними партами.



Про гумові чоботи і втрачені книжки



Моя не вельми весела мандрівка розпочалася з Галицької загальноосвітньої школи I-III ступенів №2.

— 25 липня була повінь, а 27-го ми вже вигрібали з класів намул там, де можна було, бо, наприклад, у шкільному саду вода стояла три тижні. Ми все робили своїми силами: вчителі і техпрацівники, — згадує директор школи Галина Бродович.

Але ще сьогодні видно наслідки «господарювання» стихії: мокрі речі ще досушуються на сонці, скрізь віники, відра, дошки, видно, що робота з підготовки школи до 1 вересня триває.

Вода у школі сягала людського зросту. Затоплено всі чотири приміщення, найбільше потерпіли спортзала та бібліотечний корпус. У день мого приїзду в спортзалі саме зривали підлогу, видовище не з приємних.

Наступна зупинка моєї імпровізованої екскурсії — бібліотека, яка нагадує велику сушарню книг, частина фонду сохне надворі, адже в приміщенні ще вогко, тому вже просушені книги знову стають мокрими. Бібліотекар Галина Смалійчук із сумом оглядає гори підтоплених книг та розповідає: «Ми не чекали такої води. У бібліотеці вода сягала третьої полиці. Постраждало 1600 художніх книг, а це майже половина фонду, і така ж кількість підручників. Старалися рятувати кожну книгу. Але я не знаю, чи естетично давати дитині такі книги». Директор Галина Бродович додає: «Практично 80% нашої бібліотеки немає. Всі підручники, які можна було, вже віддали дітям, але вони майже всі були в воді. Обіцяють, що на тижні маємо отримати нові підручники». А й справді, врятовані книги не вельми гарно виглядають, та й про їх безпечність можна посперечатися.

На стінах добре видно рівень, котрого сягала вода, в повітрі відчувається вологий слід повені, а в кутку причаїлись гумові чоботи — змінне взуття бібліотекаря. Кожен куток школи не дає забути про «господарювання» у її стінах стихії.

Частина класів Галицької школи №2 вже готова до 1 вересня, частину ще відновлюють, працює весь педколектив школи, їм тут також допомагали солдати з Яворівської військової частини. Робота з відновлення триває кожного дня. Вчителі настроєні оптимістично, на питання, чи зможуть прийняти 1 вересня дітей, ствердно хитають головою. Але, звичайно, умови в школі будуть задовільними, адже повністю справитись із завданими збитками за такий короткий термін неможливо.

Директор школи підрахувала, що на ліквідацію наслідків потрібно близько 380 тисяч гривень, однак сподівається, що це лихоліття стане приводом до будівництва нової школи, яку вже давно обіцяють.



Подорож у підтоплене дитинство



На час моєї поїздки ігровий майданчик дитячих ясел-садка «Малятко» ніби потонув у болоті, зелені чубчики кущів свідчать про рівень повеневої води.

— Повінь затопила територію садка повністю, в одному корпусі всі підвали і частково залу, де торік зробили гарний ремонт. В другому корпусі більшої шкоди наробило, там тріснула стіна, а за стіною діти, — розповідає завідувач дошкільного закладу «Малятко» Галина Надольська.

Персонал закладу вже три тижні упорядковує підтоплені приміщення. Вже прийняли групу з 15 діточок. Оглядаю приміщення, де перебувають діти, наслідків стихії не видно, лише чути свіжий запах фарби. Працівники ясел-садка обладнують полички під час тихої години: хтось уже солодко спить, а хтось розглядає незнайомку, яка заважає малюкам спати.

Поруч з упорядкованими кімнатами є ще такі, що потребують чималих грошей та фізичної сили. За підрахунками Галини Надольської, на ремонт одного корпусу потрібно 75 тисяч гривень. «Велику допомогу надало МНС: воду відкачували пожежні машини з Дрогобича, також у нас працював військовий підрозділ з Яворова. Вони провели очищення території і всі важкі роботи, які жінкам не під силу. Міський голова Орест Трачек також допоміг, він днював і ночував тут, жодного питання не залишив без уваги», — продовжує Галина Надольська.

Сильний вал води знищив частину ігрового майданчика, зніс павільйон та затопив криницю. Аби уникнути різноманітних інфекційних захворювань, водою не користуються, завозять за Більшівців. Втрачену частину майданчика планують відновити за допомогою татусів, адже без фізичної сили не обійтися.

— До початку навчального року нам ще треба взяти третю, навчальну, групу дітей, — розповідає Галина Надольська, — але ми стараємось зробити все вчасно, надіємось на допомогу.



Про спортивну школу, або про те, що від неї залишилось



Дитячо-юнацька спортивна школа потерпіла найбільше. Оглядати підтоплені приміщення доволі гнітюче: всюди вологість, запах цвілі, грибок на стінах, розвалені меблі, на подвір’ї купа мокрої документації, яку вже неможливо врятувати.

Вода прибула 23 липня, сягала вікон і стояла три дні. Попередні підрахунки збитків становлять 108 тисяч гривень. Хоча кошторис ремонтних робіт з кожним днем збільшується, адже звичайними ремонтними роботами не обійтись: «На стінах є грибок, тому потрібно рубати стіни і переробляти все наново. Всі підлоги, які тут є, треба міняти», — розповідає заступник директора Іван Микульський.

До підтоплень у школі звикли. 1998 року теж була повінь, і тоді зробили капітальний ремонт, все замінили, хоча таких масштабних збитків тоді не було.

Починати ремонти тепер нереально, адже потрібно, щоб висохло приміщення, інакше це марна робота. «В школі було два сантиметри намулу. Ми все це вимили, а тепер чекаємо, поки підсохне. Зробили чергування в школі, постійно є людина, яка стежить, щоби вікна були відкриті. Справитися з наслідками повені не є великою проблемою, якщо будуть кошти. Нам потрібні будматеріали, дошки. А підлоги можемо зробити самі», — переконаний Іван Микульський.

Окрім матеріальних збитків, у школі є ще й адміністративні: значну частина документації знищено. «Журнали мають зберігатися 50 років, але вони вже непридатні, їх неможливо просушити», — додає він.

Але попри все навчання 1 вересня все ж почнеться, адже в приміщенні школи воно не проходить. Іван Микульський розповідає: «Ми працюємо на базах загальноосвітніх шкіл, а це адміністративне приміщення. Єдине, що тут є, — роздягальня для дітей і гуртожитки для спортсменів, які приїжджають на змагання. Але все одно це є приміщення школи, її серцевина, тому його зробити ми мусимо».

1 вересня робота цих навчальних закладів все-таки розпочнеться, проте бажання відновити всі приміщення до початку місяця є мрією з розряду фантастики, адже значну роботу зупиняє ще вологість приміщень, та й обсяг роботи доволі значний. Думаю, що в такому разі не варто звинувачувати природу, владу чи ще когось. Єдине, що потрібно цим потерпілим установам, — це допомога, а не голослівне співчуття.



"Галичина"



UA-Reporter.com