Совість і посмішка - вічний товар…

Цілковито підтримує цю думку старший бармен Марія Крильйо. Родом вона з Колочави на Міжгірщині, а навчалася в кулінарному ПТУ №20. Попервах торгувала в овочевому магазині на проспекті Свободи, від-так народила на славу рідному краєві сина Євгена. Він, до речі, нині серед діток на всіх розважальних конкурсах "ЛАНТІПа" отримує перемоги - спритний і розумний такий. Весь у маму. А вона сама прийшла спочатку продавати всяку-всячину.

- Тільки совість і посмішку не можна продавати, - говорила їй Лариса Правдюк, а вона так і робила.

Восьмий рік уже тут, почавши з "низів" - продавцем вуличної торгівлі. А потім поволі "піднялася" до старшого бармена. Пані Правдюк по-жіночому чисто вчила життю, а вона і далі слухала з користю для себе.

- Знаєте, - говорить, - тепер я вже можу і щось своє відкрити. І в мене, як і у директора, з'явилася потреба вчити інших, аби вони розвивалися, а не були рабами обставин.

Паску з красивими кошиками радо споминає Ніна Топільницька зі Львівщини, що вкоренилася в Ужгороді з 1973 року. Із 1996-го так самісінько виростала, як і Марічка: вулична торгівля, продавець у салонах "Пальма", "Тонік", "Тро-пік", а продавцем різних від-ділів на Собранецькій - майже три роки. Цікаво тут старшому продавцю Топільницькій. Душа її росте, мов шевченківська тополя на благодатному полі.

Що може старший продавець мовити про свою директорку? "Хіба мало, що зарплату вчасно дає, цінує тебе і зробила роботу рідним домом?" - ставить мені риторичне питання, на яке відповіді не треба...

Цілковито підтримують її в цьому продавець Емілія Савка, завідувач виробництвом Ніна Пришляк, бригадир країни солодощів Марія Пугачова. Останній не треба робити бунти, як її однофамільцю. Вона своїми тортами кого хочеш приборкає... Василь Зубач