В руках митця і глина оживає...

Вже тоді її роботи мали успіх на вітчизняному ринку. Та згодом, як і інші заводчани, залишилася без улюбленої справи і змушена була шукати джерело виживання.

Щоб не міліла творча натура Оксани без обраної долі - гончарства, - її чоловік Федір спорудив удома піч для обпалювання виробів, ще й... став прислуговувати тут обпалювачем. Глину Масаловичі брали не лише у Верхньому Коропці та Берегові, заготовляли і в Угорщині. На втіху батькам і донечки прилучилися до цікавого ремесла. Стверджувати нині, що гончарство годує сім'ю, - значило би покривити душею, казати неправду. Оксана Федорівна ще й веде гурток кераміки в Мукачівській гімназії. Вироби з глини мають попит тільки у щедрого своєю натурою поцінувача мистецтва, а таких, на жаль, нині небагато, хоч годилося б усіляко підтримувати людей, чиї здібності і вміння здатні примножувати славу нашого краю.

А працює Оксана Федорівна з великою радістю! Справді, потрібен талант від бога, щоб глиняні моделі наділяти живою плоттю. Адже виріб досконалий, коли має свої тіні, якщо в глині відображено думку, настрій. А домогтися того можна лише у творчих пошуках і труді.

Витвори із глини, представлені сім'єю Масаловичів на всеукраїнських, обласних і районних виставках аматорського образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, не раз удостоювалися дипломів, грамот, подяк. Маргарита Меденці, м.Мукачево