Воєнні спомини закарпатських чоловічих сердець...

…Близько другої дня в неділю з обласного центру в напрямку Чабанівки виїхав мікроавтобус. Пасажирами останнього були афганці" з Ужгорода — люди у військових строях та парадній формі, груди яких виблискували на сонці різними барвами від орденів та медалей. Вони їхали на зустріч із побратимами з Мукачівщини.

Майже увесь минулий тиждень уся країна вшановувала пам’ять героїв Великої Вітчизняної війни. У кожному населеному пункті біля обелісків, пам’ятників та могил пройшли молебні за загиблими, а поряд лунали щирі слова подяки тим, хто пройшов страшне пекло й таки повернувся додому.

А от у Чабанівці, біля пам’ятника загиблим односельчанам у тій війні, цьогоріч вшановували й воїнів-афганців. Цю традицію ініціював, а відтак щороку організовує та проводить голова ГО «Наше село» В’ячеслав Харченко. Варто нагадати, що минулого року така зустріч мала місце у Худльові, а от наступного травня відбудеться вже у Пацканьові.

…Близько другої дня в неділю з обласного центру в напрямку Чабанівки виїхав мікроавтобус. Пасажирами останнього були люди у військових строях та парадній формі, груди яких виблискували на сонці різними барвами від орденів та медалей. Афганці з Ужгорода, яких зібрали В’ячеслав Харченко та голова Закарпатської обласної спілки ветеранів війн Михайло Куцкір, їхали на зустріч із побратимами з Мукачівщини. Місце було обрано теж невипадково, адже Чабанівка є ніби центром між двома районами й тут трепетно шанують традиції.

У сільському парку йшли останні приготування. Біля пам’ятника, який таки потребує капітального ремонту та оновлення, проводили останні репетиції учасники художньої самодіяльності села. Але, побачивши чоловіків у блакитних беретах, військовій формі та з прапорами, діти кинулися їм назустріч. Вони з цікавістю поглядали на медалі, а деякі хлопчаки зважилися й на знайомство з суворими воїнами.

Незважаючи на деякі технічні неполадки, ведуча свята Тімея Шуфрич таки розпочала концертну програму. Вітаючи присутніх воїнів, вона щиро дякувала їм за героїзм та подвиг. За тим парох села о.Іван з церковними півчими відслужили панахиду за померлими, вшанували їхню пам’ять хвилиною мовчання, а живим побажав здоров’я та Божої ласки і благодаті.

Концертна програма вдало переплелася виступами місцевих виконавців та запрошеного гостя Фелікса Бірмана. Викликали оплески і безпосередні дитячі номери. Суворі чоловічі обличчя ясніли, хвилювали пісні Олександра Розенбаума, які професійно й дуже емоційно виконував ужгородець. Кілька вокальних сюрпризів подарувала присутнім і ведуча та дубрівський бард Владислав Стрижак. Були того дня і спогади. До молодого покоління звернулися учасники подій у Чехословаччині Іван Костюк та Афганістані – Михайло Куцкір. Затамувавши подих, усі слухали очевидців тих подій.

На завершення програми слово надали організаторам зустрічі – Ірлявському сільському голові Василю Чорнаку, завідуючій бібліотекою Марті Желізняк та голові ГО «Наше село» В’ячеславу Харченку.

А вже під завісу воїни-афганці, гості у тісному колі за чаркою з простим бутербродом згадували воєнні часи, дороги війни, які ще й нині приходять у снах та ятрять серце, побратимів, які полягли на полі брані… Ділилися скупими споминами чоловічих сердець. Й таки добре, що є небайдужі, які не сподіваючись на жодні підтримки, таки наважуються організовувати такі зустрічі щороку, адже найголовніше для цих людей – спілкування, увага та повага, яких інколи явно бракує.

Вісті Ужгородщини