Закарпатське вино оцінили й французи
Безліч строкатих, розмальованих у яскраві кольори шатрів з майже сувенірними діжками, розкинутих просто неба на міській площі, відразу привертають увагу. Гостинні господарі лотків то тут, то там люб’язно запрошують скуштувати ковток-два напою на будь-який смак. “Коли мені, відпочиваючому в “Синяку”, — сказав кореспонденту “Експрес” москвич Михайло Клоков, — раптом запропонували відвідати цей чудовий фестиваль, я з радістю погодився. І, знаєте, зараз мене сяйнула думка, що це дуже добре. Бо перебувати так довго й зовсім близько з безліччю людей, які просто неба смакують вино, щебечуть про свої справи, зичать незнайомцю здоров’я та щастя, це, повірте, чудово. Я ніколи не мав такої щасливої нагоди побачити таке прекрасне свято. Здорово все-таки ви придумали!”
Втім, фестиваль “Червене вино” через сніговицю, що раптом піднялась у п’ятницю, міг бути й зірваний. Та пообіді віхола вщухла, й лотки з діжками вина на площі з’являлись, як гриби після дощу. Ось чепуристо вбрана дівчина з кавалером вальсують посеред площі. А черевань з келихом вина втягував у груди очищене живодайними винними ароматними видихами повітря, щось весело розповідав товаришу. Ром Корчі ні з того ні з цього, певно, добряче надегустувавшись, раптом заспівав голосом Миколи Сліченка. Усі п’ють, гомонять й ані дріботки розпачу!
Аж тут хтось штовхнув мене в плече. “Своїх не впізнаєш? — колега, редактор обласної газети “Старий замок” Юрій Клованич без зайвих слів подає келих вина і, як на лекції, коментує. “Це — “Троянда Закарпаття”. Пляшка цього напою — 50 гривень. Після “Масандри” — муската білого червоного каменю, пляшка якого сягає і за 100 гривень, це найкраще вино в Україні. Одне слово, пий і насолоджуйся. Винороб Василь Анталовський з Бобовища будь-що не виготовляє!” Та перший винороб найкращого закарпатського вина, як він зізнався кореспонденту “Експрес”, заклав тільки одинадцять років тому. Та у селі Бобовищі, де знаходяться найдовші винні підвали в Україні, жартують, всі неодмінно народжуються виноробами і всі поголовно — майже лауреатами. Ставку Василь Григорович більше робить на чорні вина — “Одеське чорне”, “Каберне”, “Отелло”. Ну, й, зрозуміло, на — “Троянду Закарпаття”. Особисто пан Василь, крім “Троянди”, шанує “Отелло” й “Одеське чорне”.
А поруч — лоток мукачівця Івана Мухи, біля якого завжди людно. Він не пропустив жодного винного фестивалю. І, як завше, додому з порожніми руками не повертається. Минулоріч, приміром, Юрій Іванович на обласному святі вина в номінації білих марок виборов друге місце. Нині його сім’я демонструє класичні марки “Медвежа кров”, “Каберне”, “Оксамит України”, “Леанка”. Крім власного, Юрій Муха закуповує в населення відбірний винматеріал у межах понад двох тонн. І зараз Юрій Іванович був певен, що без призу додому не повернеться.
А його сусід по фестивальному ряду Йосип Машика два роки тому посів аж три перші місця!
Та справжнім святом для учасників фестивалю став приїзд гостей з Франції — професора економіки Нантського університету Мішеля Шуазі та його товариша, власника фірми з виробництва меблів Анріка Мула Турона. Месье Шуазі, що цікаво, очима шукав “свій” “Совіньйон”. Отримавши келих цього вина закарпатської марки, він захоплено повідомив нашого кореспондента, що закарпатський “Совіньйон” за своїм букетом аж ніяк не гірше французького. Побачивши черепичні покрівлі старого Мукачева, він зізнався, що вони нагадують йому його рідне місто.
Про фестиваль “Червене вино”, започаткований п’ять років тому екс-губернатором краю Віктором Балогою та директором Мукачівського профтехучилища №5 Василем Ковбаском, як сказав кореспонденту “Експрес” член оргкомітету, депутат Мукачівської міськради Іван Колядко, нині знають майже в усіх сусідніх країнах. А відтепер — і у Франції. На фестивалі демонстрували свої винні напої 64 приватні виробники. А перші місця у номінації червоних вин посів Володимир Райчинець з с.Нижній Коропець, десертних — Василь Анталовський з с.Бобовище (обидва — з Мукачівщини), білих вин — Йосип Машика з Мукачевого. Ну й автор там був, кадарку — родинне вино пив. Іван Жирош, власкор всеукраїнскьої газети “Експрес” у м.Ужгороді