28 грудня 2008р. на сайті «Закарпаття» була розміщена заява Шкільної ради русинських шкіл, в якій висловлювався протест о. Дмитру Сидору, за те, що він використовує русинську шкільну тему та «...заробляє собі політичний капітал на цьому питанні».

Але Шкільна рада скромно замовчує, що під егідою Світової ради русинів вже з вересня 2008 р. також діє далеко не 40 шкіл, і кількість їх «трошки» менша - всього 10. І вийшли з програми русинських шкіл не «... кілька шкіл у Свалявському районі...», а всі до єдиної - 14 шкіл. І допомагає фінансово цим школам зовсім не Дмитро Сидор, а один із свалявських підприємців, який не має жодного відношення ні до одної з русинських організацій. І про це добре знають «вожді» так званої Шкільної ради.
Хоча є фактом те, що свалявські школи дійсно працюють у єдиній освітній системі із школами Виноградівського, Перечинського, Воловецького районів, котрі справді фінансово утримує о.Сидор.
Виникає питання, чому ж тоді, як все так ідеально, групу фінансовану Світовою радою русинів покинули майже 30 шкіл (ще у травні місяці, коли було зрозуміло, що ці школи відійшли від Світової ради, у журналі «Русин», який виходить у Пряшеві, один з лідерів Шкільної ради звітував про 40 шкіл, які нібито ще в нього були).
У той самий час вчителі свалявських шкіл звернулись з листом до академіка Магочія, у якому повідомили про справжні причини відмови співпраці зі Шкільною радою, а насправді з одним з її членів. Але сер академік не порахував за потрібне розібратися у проблемі і вислухати аргументи всіх сторін.
Як вказано у заяві Шкільної ради під патронатом Р.П. Магочія русинські школи дійсно працювали 6 років. Але що було зроблено за цей період:


- русинським школам нав'язувалась література русинських письменників Словаччини, яку майже не можливо було використовувати на уроках;


- за цей період крім посібників «Живоє слово» та «Слово за словом» М.Алмашія не було видано ні одного підручника придатного для використання у русинських школах;


- короткий конспект історії карпаторусинів «Наша отцюзнина» Р.П.Магочія було спотворено таким « космічним варіантом» русинської мови, що вчителі, після його вичитування, можуть зміст хіба що переказувати учням;


- ідея «єдиного русинського простору» з єдиними мовними нормами, розроблена хто знає у кабінетах спецслужб яких держав, могла би стати матеріалом для деяких роздумів та висновків.


Свалявські русинські школи, так само як і інші школи, які відносяться до освітянського відомства Сойму, працюють на даний час на фольклорних та етнографічних матеріалах Закарпаття, подають учням знання з місцевої історії, літератури, використовуючи «Історії» Івана, Дмитра Попів та Петра, Сергія Годьмашів, поетичні твори Івана Петровція, Василя Матоли, Романа Пищальника, мова яких є близькою жителям нашої місцевості.
Отже, колектив свалявських русинських шкіл звертаються з проханням не тільки до «російсько-русинських», але і «американсько-русинських» вождів - досить заробляти на проблемах свого народу, дайте нам спокійно працювати!

Від колективу русинських шкіл Свалявського району Юрій Шипович