Альтернативою готельному відпочинку може стати скітур

Скі-тур (з англійської ski-tоur) означає туристичний похід на лижах. Для України це – новий вид активного відпочинку, який почав набувати оберти на початку 2000-го року.

За словами експертів, скітур з кожним роком стає все більш популярнім серед українців. Цей вид спорту менш затратний, - необхідне спорядження купується один раз на кілька років, можна заощадити на проживанні у готелі, підніманні на підйомниках. Але навіть не це є головним, - у скітур туристів вабить контакт з природою, почасти незайманою, красивою та величною.

Головне – задоволення

Мандрівки на лижах можна здійснювати куди завгодно: місто, село, найближчий парк. Досвідчені скітурівці радять початківцям починати свої мандрівки саме з парків - вони є нескладними маршрутами. Але здебільшого туристи відправляються в гори. Аби відчути усі принади скітуру, журналістка Новинаря здійснила 15 км похід із с. Ставного до гори Черемха (що на Закарпатті), по якй проходить кордон з Польщею. Гора розташована на території Ужанського національного парку, а її висота сягає 1141 м над рівнем моря.

Лижні походи здійснюється на спеціальних скітур лижах. Від звичайних бігових лиж вони відрізняються кріпленнями, які мають відривну п'ятку. Як пояснив Новинареві Сергій Степчук, голова Ужгородського туристичного клубу Туркул, раніше скітурівськими лещатами користувались лише альпіністи. "Зокрема, на Закарпатті було двоє–троє власників таких лиж. У 2001р. Туркул придбав 8 пар скітурівських лещат, щоб ходити в походи самим та водити бажаючих. До цього ми ходили без лиж, пішки, і невеликими маршрутами. Натомість мандрівка на лижах дає можливість долати великі відстані, майже такі ж, як влітку за однаковий проміжок часу", - розповідає Степчук.

Окрім лещат, скітурівське спорядження складається з кріплення, камусів палок і чобіт. Якщо останніх немає, підійде звичайне гірськолижне взуття. Вартість скітурівського спорядження не низька, але з метою економії, туристи купують спорядження, яке вже було у використані. "Я сам таким користуюсь. Для чого "понти", якщо тебе ніхто не бачить? Головне – задоволення від походу, а не те, що ти ходиш на дорогих лещатах", - пояснює Степчук.

Камуса (спеціальна напівшерстяна тканина) мають вигляд стрічки, розмір якої дорівнює довжині лижі. Вони потрібні, щоб тримати лижника на снігу. Камуса приліплюють до лижі й фіксують на "носку" та "п’ятці". Раніше їх робили з оленячої шерсті, а зараз виготовляють з напівсинтетичного матеріалу. Для катання з гірки камуса, як правило знімають, тоді лижі легко та швидко несуть туриста вниз.

Без камусів їздять здебільшого досвідчені скітурівці. Недосвідченим зняття камусів загрожує синяками. Щоб цього, крий Боже, не сталося, слід навчитися робити на лижах повороти, збавляти швидкість, а також падати. Не головою вперед, а на тулубом на бік. "Підготовка необхідна для будь-якого активного відпочинку: лижах, велосипеді. Людина має бути у хорошій фізичній формі: перед походом побігати, пострибати, плавати, щоб бути витривалою. Я, хоч і худий, але можу довго носити важкий наплічник", - розповідає Степчук.

З метою безпеки, у скітур вирушають у групі, яка складається з щонайменше 4 осіб. Крім цього, варто зареєструватись у рятувальному загоні, що безкоштовно. "Багато чого залежить від самих туристів. Нерідко причинами аварійних ситуацій є неорганізованість та недисциплінованість туриста, переоцінка власних можливостей, а також недосвідченість керівника групи", - зауважує Степчук.

Ночівля у лісі

Катання на засніжених схилах не йде ні в яке порівняння з гладенькими гірськолижними трасами. Ти їдеш по засніженому схилу, а навкруги – ні душі, лише природа і тиша, що заворожує. Де-не-де можна помітити сліди якогось місцевого жителя – вовка чи лисиці. У сонячну погоду іскриться сніг, й здається, що це не сніг, а розкидані коштовності. Кожна гілочка дерева і кущика, вкриті інеєм, наче виткані з білих ниток.

Якщо подорож кількаденна, заночувати можна у мисливських будиночках чи у колибі пастухів. Тут є все необхідне для перепочинку та відновлення сил: дерев’яний стіл, лавки, піч, нари з сіном, трохи алюмінієвого посуду. Замість води взимку використовують сніг, який топиться на вогнищі чи примусі. Останній туристи беруть з собою, щоб швидко заварити чай, розігріти або приготувати їжу.

На території Ужанського національного парку змайстровано кілька таких хаток. Їх почали будувати ще у 70-і роки з метою полювання. В наш час через відсутність коштів їх майже не будують, тай на облаштування будиночків держава не виділяє ні копійки. Здебільшого все роблять місцеві ентузіасти.

Окрема проблема Карпатських гір – засміченість туристичних маршрутів. Дуже часто "культурні", "цивілізовані" туристи залишають після себе багато сміття. На разі його прикрило снігом, втім з настанням весни сміття буде помітним неозброєним оком. "Після себе турист повинен залишити природу такою, як до свого приходу", - розповідає Степчук про культуру туризму.

Скі-тур цікавий не лише знайомством з місцевим колоритом, але й історичними місцями. Так, гора Черемха – місце бойових дій. В часи першої світової війни тут тримали оборону російські солдати від австро-угорських військ. У літню пору туристи знаходять залишки окопів, бліндажів та братську могилу.

У Карпати на своїх авто приїжджає чимало туристів, і їхало більше, якби не дороги. За словами Степчука, якби місцева влада зробила нормальні автошляхи, наші гори радували б набагато більше гостей.

Ольга Жила, Новинар