"Бєспредєл" чиновників обласного центру Закарпаття не має меж

Нещодавно редакція газети "Фест" отримала дуже цікавого листа від ужгородця, мешканця будинку №24 на вулиці 8 Березня, доцента В.Головея. З детальністю і скрупульозністю, властивою науковцям, наш читач виклав проблему, з якою стикнувся, будучи головою будинкового комітету. Він поділився власними думками і переживаннями щодо ситуації у місті, керуючись науковим принципом узагальнення.

Неодноразові звернення мешканців згаданого будинку до різних владних інстанцій, попри те, що під ними підписувалися понад ЗО власників квартир, не дали жодних результатів. Чи не остання надія людей - на газету. Спочатку ми вагалися, чи висвітлювати так детально проблему одного-єдиного ужгородського будинку. Однак прочитавши повністю листа пана Головея, позбулися сумнівів. Упевнені, наші читачі зрозуміють причини такого рішення. Цей лист - не скарга на конкретного начальника окремого ЖРЕРу. Насправді це гострий і надзвичайно актуальний зріз нинішнього нашого життя, заувага і демонстрація оголеної суспільної моралі і її відсутності у чиновників мерії, яких автор листа надзвичайно влучно називає «ужгородська рать».
ЯК ХОЧЕ ГОЛОВНИЙ СТОЛОНАЧАЛЬНИК, ТАК І МАЄ БУТИ
«Ми, мешканці будинку №24 на вул. 8 Березня, звертаємося до вас із проханням допомогти зупинити захоплення, розгром і пограбування підвалів і комор нашого будин ку. Парадоксально, але факт: з приходом у ЖРЕР №5 начальницею Надії Петрішко розпочався дикий «дерибан» підвалів, розгром комор, викрадення продуктів та інших речей. Наші неодноразові звернення до органів влади не дали результату. Вакханалія триває.
Цільове призначення комор у підвальних приміщеннях і навколобудинкової території зберігається за мешканцями будинку, право на землю гарантується Конституцією, а господарювання на ній - Цивільно-правовим та Земельним кодексами. І ніхто із сторонніх осіб не має права на рейдерське захоплення нашого майна, бо ми за нього платимо. Про це мають знати міський відділ будівельної політики, містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства. Але вони, навпаки, сприяють беззаконню.
Цілком зрозуміло, що міська влада знає, що йде всупереч законам, але .ж вона на те й влада! Як хоче головний столоначальник, так і має бути. Тому й у місті вакханалія: санітарно-гігієнічні умови жахливі, стіни будинків, паркани і зупинки обліплені обдертими афішами, містом важко пройти, бо машини їздять тротуарами та газонами, створюючи небезпеку для життя мешканців. Я зовсім не оригінальний: так думають і говорять мешканці та гості міста. Активно обговорюють статки міського панства: хто будується, хто міняє іномарки, володіє магазинами і землею, записаними на підставних осіб? Злодії в законі!
А міліція - живе і розкошує. Чому воно так? Кого охороняє міліція на ринках, біля універмагу «Україна»? На жаль, корупція стала нормою нашого життя. Напрошується запитання: чи знайдеться державний орган, котрий би серйозно зайнявся ужгородськими рейдерами? Влада прикриває дії загарбників, які, використовуючи шантаж, обман, наклепи, підкупи і силу, захоплюють підвальні приміщення для своїх корисних цілей - для барів і секс-клубів. Ми роками боремося з цією «сараною», зверталися в міліцію, прокуратуру, міську владу. А результату нема, бо самі міські чиновники - їхній «дах». Складається враження, що закони в нашій країні не залежать від суспільства і права, форма -від змісту, слова - від значення, свобода -від відповідальності.
Я П'ЯТЬ МІСЯЦІВ ЧЕКАВ, ЩОБ «МОНАРХ» МЕНЕ ПРИЙНЯВ
Влада міста діє авторитарними методами, ізольовано від інтересів міської громади, цинічно реагує на їх пропозиції і побажання. Я написав від імені мешканців нашого будинку заяву «князьку» С.Ратушняку. І що? Відповіді ми не отримали. Я п'ять місяців чекав, щоб «монарх» мене прийняв. А він на прийомі поводився зі мною, як із другосортною людиною.
- Що ви хочете? - питає мене.
- Я ж вам написав, що хочу. Чому не читаєте заяв громадян? - відповідаю.
— На якому поверсі живете? — запитує столоначальник.
- На четвертому.
- То й живіть собі, хто вам там заважає? — говорить «надлюдина».
Зізнаюся, за все моє життя це був перший випадок такого Цинічного ставлення до мене. А відповідь нам написав його заступник В.Химинець, заквашений на зарог зумілості і цинізмі. Йому вистачило розуму порекомендувати мені брати лопату і віник і йти прибирати підвали! Як бачите, панок не тільки зажирів, а й знахабнів. Тут і мови нема про етикет, совість, честь і гідність. Саме такі чиновники довели Ужгород до прірви, до спотвореного вигляду колись гарного і чистого міста.
Місту потрібні не політики, а чесні і порядні професіонали. Міська влада чомусь не подумала, що будинку конче необхідний капітальний ремонт даху, під'їздів, впорядкування підвалів, що треба заасфальтувати ями у дворі будинку, шахтний спуск, який сусідній магазин перетворив у сміттєзвалище, поміняти розбиті поштові скриньки. Виникає запитання: чим займається одіозна начальниця ЖРЕРу №5? Ми не просимо якихось преференцій для нашого будинку, ми вимагаємо дотримання законів. Так і хочеться сказати: голуби ви наші з блакитною кров'ю, кидайте насиджені теплі місця, беріть лопати і віники і йдіть підмітати місто, яке ви довели до катастрофи!
Ось такі невеселі погляди на міську рать. Без усунення цих та інших «дрібничок», відверто кажучи, демократичну процвітаючу державу побудувати неможливо. Але ж роздавати землю, будинки, підвали і допоміжні приміщення набагато легше і вигідніше, ніж наводити елементарний порядок в економіці, культурі, освіті та інших сферах життя міста.
Ми живемо так, ніби в місті нема ні фонду держмайна, ні архітектури, ні санепідемстанції, ні податкової інспекції. Будинки перетворили на курники, прибудови спотворюють вигляд міста, навколо антисанітарія, газони завалені «тачками», квітів у місті майже нема. Дитяча залізниця не працює, дитячі майданчики знищили, на ринках бруд. Під удари нуворишів підпадають цінні в архітектурному й історичному значенні будівлі. Місто засіяне торговельно-розважальними комплексами і офісами, для духовного життя не залишилося місця. А чиновники, як мухи-одноденки, дбають тільки про власне збагачення.
ВІДЧУВАЮ РЕАЛЬНУ ЗАГРОЗУ! ПРОШУ ДОПОМОГИ!
У підвалі будинку, йдеться у відписці заступника міського голови п. Адамовського, «мешканцями будинку, в основному дітьми, влаштовано спортивний зал». Насправді там крутяться 40-50-річні дядьки, а на дверях написано «SEX-КЛУБ». Одного з таких «спортсменів» я впіймав на крадіжці, коли він розбивав комори в підвалі першого під'їзду, а цеглу перевозив до сусіднього будинку, де здійснював незаконну добудову до 5-поверхівки. Ми викликали міліцію, я показав міліціонерам розбиті стіни і складену в штабель цеглу. Міліціонери склали протокол, «спортсмен» відвів одного з них убік і поговорив. Ми довго чекали висновку міліції, аж поки не прийшла відповідь, що злодій, виявляється, насправді не злодій. -
Що сказати, наші люди добрі, терпеливі. Мабуть, аж занадто. Але терпець рветься, настає кінець блефу «коритярів» із міської влади. Люди бачать, як вони набивають валізи достатком. А хто заговорить проти них, того готові знищити, принизити шантажем, погрозами розправи. Тому я звертаюся до обласної державної адміністрації, прокуратури і особливо до СБУ з проханням вжити рішучих заходів. Мене обливають брудом, цькують. Мені вже пригрозили поламати ноги, покінчити зі мною. Стіни в коридорі біля моєї квартири обмалювали і порозписували, у мій бік матюкаються. Я відчуваю реальну загрозу!»
З повагою,
Василь Головей, "ФЕСТ", №32 (637), 11.09.2008