Лікар із Закарпаття отримав премію "за гідну поведінку в негідній ситуації"

Головний лікар обласної психіатричної лікарні с. Вільшани Хустського району Фома Фомич Чекан днями отримав з рук виконавчого секретаря Асоціації психіатрів України Семена Глузмана премію ім. М. Танцюри.

Премія заснована Асоціацією психіатрів України для відзначення лікарів-психіатрів, які гідно працюють в умовах правової незахищеності психіатричних пацієнтів та лікарів-психіатрів. Мотив вручення премії - гідне поводження в негідно професійної ситуації.
«Цією нагородою ми відзначаємо звичайних чесних людей, які здійснили в своєму житті вчинок,- зазначив на церемонії вручення премії Семен Глузман. – Вони не увійшли в історію, але зробили більше, ніж ті, хто в неї увійшов. Я насолоджуюсь спілкуванням з цими людьми. Такі епізоди визнання і пошани потрібні не стільки для вузькопрофесійної аудиторії психіатрів, скільки для широкої громадськості. Українське життя залежить не від Києва, а від тих конкретних провінцій, де живуть звичайні українці. Цій країні потрібні гідні і чесні громадяни, - продовжив С. Глузман. Сьогодні ж ¬- ексклюзивне вручення премії. У нас є неписане правило – лауреатам не може стати головний лікар. І всі 10 років існування премії ми дотримувались цього правила. Проте, цьогоріч ми абсолютно одностайно визначились, що саме закарпатський лікар-психіатр Фома Чекан гідний цієї почесної відзнаки. До цієї премії зовсім різні шляхи, але найголовніше в цій премії - чистота. Вона не є грошовою і не забруднена. І вірю - ніколи не буде забрудненою» - завважив Семен Фішелевич.
Номінант, який пропрацював у психіатрії понад 40 років у подячному слові відмітив, що дуже пишається такою високою відзнакою колег. І резюмував: «Але найбільша для мене премія – від хворих. Не завжди її заробиш, але потрібно прагнути цього. Якщо хворі нас, лікарів, люблять – це чудово. Значить ми виконали своє життєве призначення. Адже психіатрія – це не робота, а служба, служіння. Основна наша мета – це наш великий Пацієнт. Він безпомічний, не завжди несправедливо в цьому суспільстві зрівняний з нами. Але тим не менше, Він такий самий як і ми. Особисто для мене найбільше задоволення – спілкування з хворими , під час розмов, обстежень. Це найвищі хвилини професійного, особистісного самовдосконалення і щастя».
Довідково:
Премія ім. М.Танцюри була заснована Асоціацією психіатрів України для того, щоб кожен рік відзначати лікарів-психіатрів, які гідно працюють в умовах правової незахищеності психіатричних пацієнтів та лікарів-психіатрів. З такою ж метою Асоціацією медичних сестер психіатричних України була заснована Премія ім. А. Мазура, яка вручається психіатричній медичній сестрі. Мотив вручення обох премій - гідне поводження в негідно професійної ситуації.
Лікар М. Танцюра та фельдшер А. Мазур працювали в лікарні ім.Павлова (Кирилівська лікарня) під час німецько-фашистської окупації Києва і, ризикуючи своїм життям, рятували психічно хворих від смерті.
Після розстрілу хворих в жовтні 1941 р. персонал лікарні, побоюючись подальших акцій зі знищення пацієнтів, за ініціативою М. Танцюри став готувати хворих до масового розпуску. Лікар обрав нелегкий шлях порятунку своїх підопічних, вони раптом не по днях, а по годинах стали «одужувати». Танцюра майстерно фальсифікував діагнози, підмінював історії хвороби, оформлював удавані консиліуми. З лікарні, в супроводі близьких, до кінця грудня 1941 р. виписали близько 500 чоловік. Крім того, М. Танцюра і О. Мазур умовляли тих, хто приводив хворих, не залишати їх у стаціонарі, таким чином домагаючись максимального скорочення числа пацієнтів, рятуючи їх від смерті. У листопаді 1943 року Київ було звільнено. А за кілька тижнів Танцюра був заарештований «за співпрацю з окупантами»
Військова колегія Верховного Суду СРСР 22 лютого 1946 р. з-за відсутності у справі М. Танцюри та А. Мазура складу злочину скасувала вирок військового трибуналу військ НКВС Київської області від 3-2 квітня 1944 р. і звільнила їх з-під арешту. Таким чином, Танцюра та Мазур були реабілітовані.