Марія Грицищук: «Життя розкладає усе по-своєму: на свої полички і кожен день у людини по-своєму прекрасний»

Про розмову - інтерв’ю із Марією Михайлівною Грицищук, яка є керівником у їдальнях в Ужгородській спеціалізованій ЗОШ I-III ступенів №3, Ужгородській спеціалізованій ЗОШ І-ІІІ ступенів №4 із словацькою та українською мовами навчання та поглибленим вивченням іноземних мов

та ЗОШ І-ІІІ ступенів №6 ім. В.С.Гренджі-Донського я домовилася заздалегідь, а точніше у гарне світле свято − Мiжнародний день захисту дiтей. Пані Марія доброзичлива, мудра, цілеспрямована, трудолюбива людина. Вона любляча й турботлива дружина, мама, усміхнена й ласкава бабуся, вірна подруга яка має щире, відкрите серце та на відмінно знає формулу істинного успіху, яку потрібно кожного дня модернізувати й удосконалювати.
Більш детальніше про це все, у розмові з Марією Михайлівною.

– Пані Маріє, Ви щаслива людина по життю?

– Ви знаєте, що я щаслива людина, тому що народилася на Україні – в Закарпатті. Народившись, я побачила світ 28 серпня – на Успення Пресвятої Богородиці. Це дуже великий і світлий празник.

– Ким Ви мріяли стати в дитинстві?

– Родом я із сім’ї робітників. Моя мама пропрацювала багато років у колгоспі. У дитинстві я полюбляла багато читати. Проживаючи у сільській місцевості, уже в юному віці виписувала журнал: «Человек и закон». У цьому виданні мені найбільше подобалося читати матеріали, котрі писали адвокати про свою роботу. Такі статті для мене були цікавими й містили багато інформації. Читаючи їх, я мріяла стати юристом.

– Розкажіть, будь ласка, про найтепліші спогади із Вашого життя, котрі Ви найчастіше згадуєте.

– Життя розкладає усе по-своєму: на свої полички і кожен день у людини по-своєму прекрасний. Але найкращими спогадами для мене – є роки мого дитинства. Дитячі роки − це найкращі світлі та осяйні літа. Коли я була дитиною, то мої мама й батько, із великою відповідальністю, турбувалися про мене. Вони за мене думали, допомагали у всьому, давали мудрі, щирі поради та підтримували мене. Батьки дали мені можливість навчатися, проявити свої здібності, таланти. На сьогодні у мене залишилася тільки мама. Матусю я дуже люблю й шаную. Нарікаю собі в тому, що не завжди буваю разом із нею.

– У які найщасливіші дні Вашого життя Ви б хотіли повернутися знову й повторити їх?

– У мене дуже багато приємних та гарних спогадів із минулого. Але найщасливішими та найкращими для мене днями були ті дні, коли я народила своїх дітей, коли почула їхній перший плач і коли побачила, що вони є продовженням мене, мого чоловіка й нашого роду.

– Що потрібно, на Вашу думку, жінці для справжнього щастя?

– На мою думку – сім’ю. Це має бути люблячий чоловік та діти. У родині повинні жити любов, злагода, мир, взаємопорозуміння й гармонія. Кожен із нас зобов’язаний знати і розуміти для чого він приходить на Землю, що він повинен зробити для людей, для країни і які добрі справи мають залишитися опісля його земного життя між людьми.

– Які риси характеру Ви найбільше цінуєте у справжніх чоловіках?

– Перш за все, чоловіки мають бути сміливими, люблячими, щирими та правдивими. Справжній чоловік повинен дбати про свою сім’ю. Він має працювати і заробляти гроші, щоб у родині був мир, спокій та достаток. Якщо у сім’ї не буде вистачати грошей на харчування, одяг і усе саме необхідне в оселі, то «приживаються» злидні, недостатки, які часто є поштовхом для сварок, непорозумінь і навіть інколи й розлучень.

– Які із Ваших особистих мрій уже здійснилися, а які – ще ні?

– У своєму житті я багато приклала зусиль до того, щоб мої мрії та задуми здійснилися. Хочу сказати, що життя не стоїть на одному місці й тому у кожної людини завжди народжуються ідеї та нові думки. А разом із ними – і мрії. Спочатку ми малюємо їх у своїй уяві, а далі – втілюємо у реальність. Найзаповітнішою моєю мрією було, як і кожної, люблячої своїх дітей, мами, щоб мої діточки виросли здоровими, щасливими, добрими та розумними. Сьогодні у мене є чимало задумів, які я хочу здійснити. Але для цього потрібно багато чого ще зробити. І тому, поки що, за них ще зарано говорити. Насамперед, я прошу у Бога здоров’я, підтримки та Господнього благословення на усі мої добрі справи, які уже зроблені, та які ще попереду.

– Марія Михайлівна, а що допомагає Вам по життю робити хороші справи та мати вірних друзів?

– Тільки те, що є Господь і Він нам дав Заповіді Божі, які ми, християни, повинні виконувати і знати про них. Також я знаю мудре народне прислів’я: «якою ложкою міряєте – таку й одержите». У цих словах є правда життя. І тому, якщо людина хоче робити добрі справи і мати друзів, які її будуть розуміти, поважати, допомагати чи підтримувати її добрим словом, то вона має пам’ятати цю народну мудрість та виконувати Заповіді Божі.

– Неодноразово ми чуємо такі слова: «Справжній успіх може прийти тільки через скандал та обман». Якою є Ваша, як успішної людини, думка, щодо цих слів?

– Скажу для прикладу, коли квітка, яка народжується, так само, як і доля, проростає через густий бур’ян, то їй вирости дуже важко. І в природі є багато несприятливих умов, які не дають можливості квітці вирости. Людина, як та квітка, має «виростати через терен, бур'ян» до успіху в житті. І це не легко. Але якщо особа має хороший задум, світлі мрії, силу волі, добре серце та щиру душу – вона зможе досягти великих успіхів у житті.

– Що, на Вашу думку, є найбільшим смертним гріхом для людини і для Вас особисто? Чого б Ви не змогли пробачити людям, які Вас чи Ваших рідних образили?

– Я вважаю, що найбільшим смертним гріхом – є забрати земне життя в іншої людини. Життя дає Господь і тільки він може загасити свічку земної реальності кожної людини. Також для мене є дуже великим гріхом, якщо мама, народивши дитя, залишає немовля у пологовому будинку, відмовляючись від нього назавжди. Такий вчинок матері є дуже жорстоким та несправедливим.
У нашому житті поряд з нами є хороші, щирі люди і недоброзичливі, злі, заздрісні. Але життя є життя. Насамперед, людина має бути чесною, правдивою та добросовісною. Я не можу пробачити обман, лицемірство, зраду, постійні брехні. Коли я бачу, що моєю довірою, дружбою людина легковажить і часто говорить неправду, або хоче використати мене для своїх особистих «зловредних» цілей, то цього я не пробачаю. Із нечесними та неправдивими людьми моя дружба і співпраця закінчується.

– А Ви часто пробачаєте людям, якщо вони допускаються ненавмисної помилки?

– Так, я це роблю щоденно. У житті багато чого може трапитись. І якщо людина не буде пробачати, то вона носитиме цю важкість – образу довго у своєму серці. Саме вона і буде засмучувати її і «тягнути» до низу.

– Розкажіть, будь ласка, про свою роботу. Чи хотіли б Ви змінити її, адже Ви маєте «за плечима» не одну вищу освіту?

– На Ваше запитання я відповім так: якщо би я хотіла, то давно б змінила свою роботу.
У мене дві вищі освіти. Але так склалася у моєму житті, що основною роботою, яку я дуже люблю, є робота з дітьми. Я свою діяльність виконую добросовісно, чесно і віддано. Якби вона мені не подобалася, то я б змінила її. Але я Вам скажу так: створювати хороший настрій дітям, покращувати їхнє здоров’я за рахунок того, що я можу, хочу і вмію - це є дуже важливим для мене.

– Чи є у Вас справжні щирі друзі?

– У мене є немало друзів. Це товариші, колеги по роботі, друзі із якими мені приємно поспілкуватися, відпочити . У мене є друзі-сусіди. Але найщиріших і вірних друзів у мене небагато. Їх тільки 3-4. Це ті люди, з якими я можу «йти через вогонь і воду».

– Яка Ваша улюблена пора року? Чому?

– Хочу сказати, що для мене усі пори року яскраві та цікаві. Але я дуже люблю осінь. У цю золоту пору року нас сонечко зігріває ще теплими літньо-осінніми промінцями. Сама природа має найрізноманітніші шати і ми збираємо щедрий урожай, який дарує нам матінка-природа. Восени люди бачать результати своєї роботи, яку вони виконували від ранньої весни. Адже народна мудрість говорить правду: «Що посієш – то й пожнеш».

– У якому мальовничому куточку нашого краю Ви почуваєте себе найкраще? Де Ви, по-справжньому, щасливі?

– Наше Закарпаття дуже гарне. Воно чарівне, казкове. Але найкраще і найзатишніше мені там, де я народилася. Це моє рідне село Малий Раковець. Тут живуть щирі, добрі та трудолюбиві люди. І у цьому мальовничому куточку Закарпаття я щаслива, бо я удома.

– Ви любите подорожувати? Де Ви мрієте побувати?

– Я люблю дуже подорожувати. Була я в декількох країнах світу. Але мрію відвідати ще декотрі наші закарпатські святині. Саме ті церкви та монастирі, у яких я ще не була.

– Як Ви проводите свій вільний час?

– У мене дуже мало вільного часу. Але коли я маю вихідний, то «левову» частку свого вільного часу я віддаю родині. У мене є онучка, яку дуже люблю. Я радію, коли її бачу та спілкуюся з нею. Вона гарна, щира й розумна дівчинка. Я молюся Богу й прошу у Нього для неї і для своєї родини здоров’я, щастя, мирного неба, достатку, добра, Божої ласки, підтримки й Господнього благословення. Також я люблю проводити свій вільний час разом із дітьми, чоловіком та мамою. Так само, зізнаюся Вам, що я відпочиваю і тоді, коли ввечері читаю книги й пишу вірші чи оповідання. На папері я можу написати про усе, що бачу, що відчуваю і про що мрію.

– Яким є для Вас по життю найкращим подарунок від рідних і близьких друзів?

– Від рідних, моїх батьків – те, що вони дали мені життя і я народилася. Я щаслива людина, бо люблю життя, радію, що живу. А неоціненним є для мене подарунок, коли я бачу усіх своїх рідних здоровими, щасливими та радісними. Я тішуся тим, що вони несуть і сіють добро, щирість і любов іншим людям.

Марія Михайлівна, дякую Вам за щиру та гарну розмову.

Інтерв’ю провела Т. Горянка