Михайло Тємнов видав у світ третю книгу «Сади хаосу» та повідомив,... що хоче піти з журналістики

Технократичне суспільство нищить цивілізацію. Стирає її минуле, насаджаючи свої погляди, які примушують призабути, а то й забути, істинне призначення людини. Поняття душі та її місії, з якою вона була послана у цей світ Творцем, стають неактуальними.

Життя наповнюється жорстокістю, грубістю, ціль стоїть одна – нажива, слава. Казка помирає.
Наближено такими словами можна описати основну лінію трилогії, яку видав Юрій Михайлович Тємнов. Свою третю книгу фантастичного роману «Сади хаосу» автор-фантаст разом із директором видавництва «Ліра» Оленою Миколаївною Кухарською презентував 4 липня в прес-центрі газети «НЕДІЛЯ».
Михайло Юрійович поділився із журналістами та читачами, що над останньою книгою йому було працювати вдвічі цікавіше. Адже він не тільки написав, але й власноруч зверстав її. І саме створивши третю частину роману письменник привідкрив для читачів очі на «зерно», яке він засіяв у трилогію та виносив у своєму серці близько 20 років.
Ідея трагедії роману просочується із обкладинки. Адже назва роману «Сади хаосу» вибрана невипадково. За словами письменника, Творець створив прекрасні, гармонійні «сади», які ми своїми діями та поведінкою знищуємо та доводимо до самознищення, створюючи хаос як в навколишньому, так і в внутрішньому світах.
Слова трилогії визнають, що можна вирахувати формулу падіння будь-якої держави, цивілізації, підставивши в неї сотні тисяч показників, зокрема, чистоту рідної мови, думок, взаємовідношень, технократичних казок, ставлення до сім’ї тощо. А щоб прискорити знищення суспільства, общини, потрібно створити тільки певні умови. У першій своїй книзі трилогії Михайло Тємнов продемонстрував один із факторів, який веде до початку кінця: гибель останньої казки в архівах планети.
― Це алегорія, за допомогою якої я хочу показати, що казки – це коріння будь-якого народу, ― пояснює фантаст. ― І якщо гинуть древні казки з їхніми цінностями, то їм на заміну приходять технократичні, які, практично, знищують цивілізацію.
Продовжуючи свою розповідь далі, автор вводить новий елемент, який стає промінцем надії, котрого ніхто не врахував із героїв трилогії і не ввів у «формулу падіння». Це створіння, які існують в Космосі та харчуються брудом душ. Вони виступають в ролі сміттярів, санітарів та споживачів негативної енергетики. Саме ці істоти, як сказав Михайло Тємнов, можна вважати реалістичними. Тому що за припущеннями окремих вчених, у Всесвіті й насправді живуть створіння, котрі живляться негативною енергетикою. Тому боротьба Великого Магістра, що описана в романі, закінчилася, фактично, поразкою. Усе живе, в певних умовах, від маленької комашки до великих тварин, стане на захист своєї території, рідної землі.
Завершальна, третя книга «Садів хаосу» – езотерична і вміщує в собі багато глобальних ідей. Тому обкладинка її насичена енергією Космосу ― фіолетовим кольором. Одна із фундаментальних ідей книги ― неправильне взаємовідношення між фаетами (людьми) та тваринами. Вирішення цього питання герой-король вбачає у волі, яку він дарує тваринам. Він урівнює їхні та фаетів права на свободу та життя.
Інша важлива думка, яка прийшла до автора майже під кінець написання трилогії, ― це ідея «садівників». У книзі представник фаетонського технократичного суспільства, спілкуючись із аборигенами, розуміє, що міцне суспільство Фаетону, у порівнянні із мудрістю аборигенів-садівників, є нічим. Герой усвідомлює, що його суспільство на інших планетах знищує мільйони гектарів площі, не задумуючись над тим, що це може призвести до зміни балансу на планеті. Він робить відкриття, що фаети ― творіння Бога, місія яких на цьому світі ― творити, а не споглядати.
Але тема падіння цивілізації не закінчиться трилогією. Михайло Тємнов продовжуватиме її в своїх наступних книгах. Зокрема, в майбутньому романі про Атлантиду, де будуть задіяні і герої з трилогії «Сади хаосу», фантаст хоче показати, як можна знищити цивілізацію, крадучи від її членів час.
Наразі автор-фантаст планує всі свої сили, мудрість приділити письменству та відійти від журналістики.
― На сьогодні я пішов геть із журналістики. І не збираюся повертатись, ― говорить Михайло Тємнов. ― Я хочу цілковито змінити свої дії в цьому просторі. Хочу писати те, що в мені живе. А сюжетів дуже багато. У моєму блокноті записано майже 120 романів. Аби їх надрукувати, потрібно приблизно 20 років. А друкуватись в Україні я не маю наміру. Буду йти далі, зокрема, на Росію.
Аби досягти більшого, за словами письменника, він навчається, працює в тісному контакті з читачами, які йому неабияк допомагають: «першу половину книги пише автор, а другу – читач».
― Це цікава особистість, людина незвичайних здібностей та талановитий фантаст, ― говорить Олена Кухарська. ― Про це свідчить його трьохтомник. Особисто мене вражає його робота з читацькою аудиторією. Адже нечасто ви знайдете письменника, який пише разом із своїми читачами. Тому хочу привітати Михайла Юрійовича із виходом його третьої книги «Сади хаосу» і думаю, що цінності, які піднімаються в трилогії, не фантастичні. Вони життєві, наші, реальні.
Наприкінці зустрічі письменник відповів на питання присутніх та пообіцяв, що незабаром вийде у світ його роман про Атлантиду.

Тетяна Горянка,
Вікторія Попович