Сурогат "зі смаком лимону" заполонив полиці наших магазинів

Сьогодні на полицях і прилавках магазинів складно знайти продукт без “смаку лимона чи бекону”. Сурогат смаку, який забезпечують різнокаліберні замінники, харчові добавки, ароматизатори, ввійшов у наш побут і свідомість.

Однак чому про справжній склад продукту дізнаємося лише після ретельного вивчення упаковки за допомогою лупи? Чому виробник маскується за хитромудрими інгредієнтами, як-от “рослинний жир”, який становить основу популярного спреду? Упаковка не надає пересічному споживачеві нової інформації, крім того, часто назва продукту взагалі не відповідає його вмісту.

Виявляється, таке маркування є порушенням вимог нового національного стандарту України на споживче маркування, запровадженого з 1 листопада цього року. Відповідно до нових вимог, маслом можна називати лише продукцію, яку виготовлено з тваринного жиру, тобто молочного. А якщо до складу такого “масла” входить рослинний жир, то це однозначно спред.

“Мінералка” вийде “з тіні” “Боржомі”!

Новий стандарт передовсім вимагає від виробників вказувати на упаковках й етикетках харчових продуктів усі інгре­дієнти, які входять до складу продуктів, і називати товари своїми іменами, а не маскувати їх за загальними назвами. Відтепер, щоб не придбати кота в мішку, не дозволено зазначати в назві харчового продукту, що він є продуктом “типу” іншого – вже відомого. Часто спекулюють, наприклад, із мінеральними водами: недобросовісні виробники визначають свій продукт як “вода мінеральна типу “Боржомі”.

Окрім того, заборонено також присвоювати новому харчовому продукту відому назву, утворювати похідні слова від поширених найменувань, наприклад, “нова”, “екстра”, “прима”, “люкс” або використовувати ці назви в словосполученнях з іншими словами. Тобто ковбаса “Московська” означає те, що її виготовлено згідно із загальноприйнятою рецептурою такого сорту.

Не можна виготовляти кілька різних видів харчових продуктів під однією назвою, долучати традиційні назви в найменування нових розроблених видів продуктів і вмі­щувати на упаковках харчових продуктів напис “Еколо­гічно чистий”.

Фахівці також розробили нові вимоги до дитячого харчування, з яким останнім часом не можуть дати собі ради ні турботливі батьки, ні чиновники. Відповідно до вимог нового національного стандарту, зміст етикетки обов’язково (!) мають погодити з Міністерством охорони здоров’я. У назві виробники мають зазначити, що продукт призначений для дітей. Назва також має відповідати основному продукту наповнення і відображати його консистенцію. У назві молочного продукту чи замінника молока відтепер не можна дописувати – “аналог материнського молока”. До того ж, необхідно вказувати інформацію про перевагу грудного вигодовування. Не менш важливим є повний перелік кількісного вмісту продукту. Споживач має право знати докладно, що придбав для свого малюка. Вміщувати на етикетці зображення немовляти категорично заборонено.

В окремому пункті в новому Національному стандарті йдеться про походження того чи іншого продукту. Оскільки наразі є недопустимим використання в назві харчового продукту назв продуктів м’яса, риби, молока чи фруктів, які не входять до його складу. Наприклад – “Палички кукурудзяні з ароматом бекону”, а не “Палички кукурудзяні з беконом”.

За умови використання ароматизаторів або інших харчових добавок, що імітують наявність натуральних інгре­дієнтів, на упаковці треба вказувати “з ароматом тропічних фруктів”, “зі смаком лимона” тощо. Якщо ж продукт містить барвники, необхідно надавати інформацію про природу їх походження: “природний”, “синтетичний”, “штучний”.

Коли шрифт теж має значення

Окрім правдивої інформації на упаковках, виробникам доведеться змінювати і шрифт тексту. Донедавна жоден із нормативних документів не передбачав вимог до шрифту, малюнку на етикетці. Із цієї причини не дуже бажану для покупця інформацію зазначали шрифтом, який складно читати, виділяли в назві продукту тільки ті слова та словосполучення, які подають товар у вигідному світлі. За новим стандартом, шрифт усіх слів, які наносять на етикетку та ярлик, повинен бути однаковим за розміром і кольором. Мінімальна висота літер має бути не менш ніж
5 мм або вдвічі більшою від розміру шрифту іншої інформації. Колір шрифту повинен від­різнятися від кольору етикетки, щоб текст було легше прочитати.

Трапляються випадки, коли виникають зауваження не лише до назви, а й до складу продукту, зазначеного на етикетці. Тепер, якщо певний інгредієнт складається з двох або більше компонентів, його дозволено долучати до переліку під власною назвою. У такому разі безпосередньо після назви треба зазначати перелік його складників у порядку зменшення їх масової частки. Якщо харчовий продукт складається з одного інгредієнта, то склад можна не зазначати. Але лише за умови, що назва продукту ідентична назві інгредієнта. Наприклад, улюблене з дитинства “Згущене молоко з цукром” і новий вид продукції з власною назвою “Згущонка” і рослинними оліями, що входять до його складу. Соки виготовлені не зі свіжих плодів, а з концентрованих соків чи пюре, консервованого хімічним способом, і лише в найнепримітнішому куточку упаковки дрібним шрифтом зазначають другу половину назви “відновлений”, яка не залишає сподівання на наявність заанонсованих вітамінів. Прикладів можна навести чимало, однак останнє слово – за виробником.

Своєю чергою, споживач повинен уважно читати зміст етикетки, а за умови виявлення неправильного маркування може звернутися в органи споживзахисту.

Однак покарати виробника замаскованого продукту за обман споживачів можна буде лише у травні наступного року. Доти Держспоживстандарт України дозволив під­приємствам харчової промисловості використовувати старі упаковки й етикетки, замовлені до 1 листопада 2008 ро­ку.
"Львівська Газета"