"Угорський район" : тлумачення про поняття

Аналіз заяв керівництва ТУКЗ про готовність негайної реалізації положень Закону України "Про добровільне об’єднання територіальних громад" свідчить про існування низки факторів, що ставлять під сумнів "добровільність" консолідації громад та місцевий вимір ініціативи.

13 грудня функціонери ТУКЗ впевнено заявили, що до об’єднання в "угорський район" вже готові 114 населених пунктів області. Місцеві ЗМІ, замість тверезої оцінки цієї новини, жваво підхопили заяву. Аякже, об’єднання, європейський досвід, децентралізація… А варто було б трохи задуматися.
По-перше:
Чому ініціатори, які так впевнено заявляють про об’єднання, до громадськості не довели повного переліку цих населених пунктів? Випадково, аби зекономити наш час? Або свідомо, щоб не давати харч для роздумів?
Відповімо – причина замовчування цих даних, скоріш за все, полягає у небажанні ініціаторів процесу об’єднання окреслювати межі територій, котрі вони чомусь вважають угорськими або заселеними виключно угорцями. І цей факт замовчується недаремно. Адже реалізація наміру добровільного об’єднання такої кількості громад створить "адміністративно-територіального монстра", рознесеного за територією й населеного представниками більш, ніж 50-ти національностей, котрі чомусь будуть вимушені проживати в "УГОРСЬКОМУ" районі.
Розглянемо детальніше. Згідно з офіційними даними, загальна чисельність угорців Закарпаття становить понад 151 тисячу осіб (12,1% населення краю). З огляду на те, що це дані перепису населення 2001 року, а область традиційно вирізнялася з-поміж регіонів України природним приростом населення, вважатимемо, що чисельність угорців дещо зросла. Однак у відсотковому відношенні показник 2001 року, скоріш за все, не перевищила. Звідси резонне запитання – чи варто створювати ОКРЕМИЙ район для 12% мешканців області, котрі, тим більше, розсіяні всією територією краю.
Повертаючись до 114-ти населених пунктів, що готові терміново об’єднатися й надати місту Берегово функції провідного районного центру.
Як відомо, найбільше представників угорської національності проживають у прикордонних Берегівському й Виноградівському районах. Народна ономастика так їх і охрестила – "угорські райони". Дещо менша кількість угорців живуть в Ужгородському й Мукачівському районах.
Звернемося до офіційних даних. Згідно з ними в Берегівському (або центральному угорському) районі проживають 41,1 тисячі угорців, що становить 76,2 % усього населення. У Виноградівському районі проживають 30,8 тисячі угорців, або 26,2% населення. Цікаво, що в цьому "угорському" районі угорців навіть менше третини. Продовжимо. В Мукачівському районі чисельність угорців становить 12,8 тисячі осіб, або 12,7%. Дещо інша ситуація в Ужгородському районі, де кількість угорців становить 24,8 тисяч осіб, або 33,4% населення. Це навіть більше, ніж в "угорському" Виноградівському районі.
Далі більше. Згідно з тією ж офіційною статистикою, в Берегівському районі налічується лише 43 населені пункти різного типу. У Виноградівському районі їх дещо більше – 50. Однак навіть загальна сума далеко не дотягує до омріяних ТУКЗ 114-ти.
Напрошується висновок – товариство угорської культури Закарпаття має досить добрий апетит, адже, скоріш за все, хоче включити в "угорський район із центром у м.Берегово" населені пункти з інших районів області.
Якщо ми припустимо, що таке об’єднання громад відбуватиметься згідно із Законом, то в новий "угорський район" мають увійти населені пункти прилеглих районів – а саме Мукачівського й Ужгородського, де, як ми знаємо, кількість угорського населення дійсно висока.
Питання – що ж матимуть жителі населених пунктів Ужгородського й Мукачівського районів від такого об’єднання? Відповідь проста – зайві витрати.
Адже, згідно з Законом, у разі створення об’єднання громад, повноваження всіх органів місцевого самоврядування (сільських, селищних рад тощо) припиняються. А їхні функції переходять виконавчому комітету територіального об’єднання. У нашому випадку, нагадаємо, він базуватиметься у м.Берегово. Тобто з найменших організаційних питань, за кожною довідкою, мешканці депресивних Ужгородського! й Мукачівського! районів, замість того, аби піти в найближчу сільську раду, будуть змушені їздити… в потужний адміністративний центр – місто Берегово.
Цікаво, а чи пояснило ТУКЗ, яке так оптимістично заявило про готовність об’єднання 114 населених пунктів, мешканцям цих сіл і селищ усі "переваги" такого об’єднання? І чи готове компенсувати витрати на дорогу? І чи уявляє воно собі, який апарат доведеться утримувати у виконкомі м.Берегово, аби забезпечити усі потреби населення об’єднаної територіальної громади? І чи розуміє воно всі наслідки створення такого рознесеного в просторі "територіального монстра"? Напевно, що розуміє. Але чомусь замовчує фактичні наслідки такого об’єднання.
А чи не ігнорує ТУКЗ один з основних принципів добровільного об’єднання – економічну обґрунтованість, що прямо вказана в Законі?
По-друге:
А що ж за назву пропонує ТУКЗ для добровільного об’єднання територіальних громад? Як там заявляв пан Брензович? "УГОРСЬКИЙ РАЙОН"? Тут виникають резонні питання.
Головне з них – доречність створення в багатонаціональній державі Україна, в поліетнічному Закарпатті, де, як ми знаємо, проживають представники близько 100 національностей, району, орієнтованого виключно на один етнос і названого на його честь.
Варто зазначити, що прецеденти створення адміністративно-територіальних одиниць для конкретних національних меншин та надання їм назв, що відповідають найменуванням певних національностей, у світовій практиці дійсно існують. Однак чи існують в якійсь країні такі одиниці, створені для етносів, котрі становлять лише трохи більше 10 відсотків загальної чисельності населення (в нашому випадку – 12,1%) всього регіону?
А чи не прослідковується тут великодержавний угорський шовінізм, так відомий в Європейському Союзі? Спочатку угорський район, згодом – район для угорців? А як бути з українцями, росіянами, ромами, представниками інших національностей, котрі проживають в населених пунктах, що готові об’єднатися? Чи їх авансом "запишуть" в угорці?
По-третє:
Хто ж очолить "угорський район"?
Керівництво ТУКЗ і це нам пояснило – партія КМКС. Чому? Ну, адже представники цієї "сили" виграли вибори до місцевих органів влади цього року. Вони мають 8 мандатів у облраді та посаду першого заступника голови облради, у них більшість у Берегівських районній та міській радах. По 7 депутатів мають в Ужгородській районній та Чопській міській радах, 4 – в Мукачеві, по 3 – в Мукачівській та Виноградівській районних радах, 3 – в Хустській міській раді. За підтримки КМКС обрані 11 голів сільських органів самоврядування.
Дійсно, хто ж іще може керувати "угорським районом", як не угорці, представники угорської політичної партії…Та ще й власники "золотої акції". Саме так досягнення ТУКЗ-КМКС охарактеризувала секретар КМКС, голова однойменної фракції у Берегівській міськраді пані К.Дорчі. Однак вона не уточнила – що ж таке ця акція? Куди її вкладатимуть обранці? І які дивіденди вона має принести вкладникам? Безліч питань.

По-четверте:
Чим же мотивують представники ТУКЗ необхідність об’єднання? Звичайно, економічним розвитком, зростанням. І що вони пропонують? Взяти за основу, за стратегічні напрямки господарського розквіту регіону, територіальної громади і Закарпаття загалом так званий план Еде Егана. Він, нібито, вже розроблений і передбачаєзалучення "серйозних європейських матеріальних ресурсів".
Що ж це за план і хто його автор? А ніхто інший, як керівник відділу тваринництва міністерства землеробства Австро-Угорщини. До речі, план він представив на розгляд зовсім нещодавно, у 1890 році.

Ну, з цього часу нічого ж не змінилося. Ні форма власності земель, котрі пан Еган вважав за доцільне використовувати для розвитку сільського господарства, ні їхнє цільове призначення. Та навіть технології, що використовуються в аграрному секторі й тваринництві не розвинулися. Дійсно, достойний план розвитку і розквіту. Для європейської України, східного сусіда Угорщини.

Особливо в поєднанні з обіцянками залучення "серйозних європейських матеріальних ресурсів". Цікаво, а звідки ж вони візьмуться, ці ресурси? на підставі чого вони до нас прийдуть, від кого, на яких умовах? Хто їх отримуватиме? ТУКЗ-КМКС як партія влади в Закарпатті… ой, вибачте, в "угорському районі"? А хто гарант цих інвестицій?

І ось тут саме цікаве. Те, що в новині про готовність об’єднання 114 населених пунктів подане в самому кінці одним реченням: учасників зібрання вітали низка осіб, у тому числі Генеральний консул Угорщини в Берегові Ендре Саліпскі.
Лише мене одного здивувало: а що там робив іноземний дипломат? Та ще й такого рангу? Генеральний! консул консульства в Берегові?
Напрошується питання до нашого Міністра закордонних справ, пана Клімкіна: а українські консули теж відвідують подібні зібрання в країнах, де вони акредитовані? І які їхні функції на таких заходах? Представляти нашу державу? Але для чого, це ж внутрішні, так би мовити, особисті справи представників громад, місцевого самоврядування, об’єднань громадян. Чи варті вони такої високої уваги. Ну а якщо наші консули дійсно відвідують такі заходи, виникає питання: їм що, зайнятися нічим?

Згідно з міжнародним правом, до основних функцій консулів відноситься захист прав громадян своєї держави, інтересів юридичних осіб (знову ж таки своєї держави), видача паспортів та інших документів (своєї держави) й інформування (своєї держави) про політичну, економічну та інші сфери життя країни перебування.

Яку ж із цих функцій виконував угорський дипломат на заході? І з чим, дозвольте спитати, пан Саліпскі вітав учасників зібрання?

Але є ще цікавіше питання – для чого в Закарпатті два консульства Угорщини, з яких одне генеральне, і одночасно два генеральні консули? І це при тому, що відстань між ними становить менше 60 кілометрів. А у розвинених країнах одне консульство може обслуговувати декілька країн.

Кому і які документи видають угорські консули в Закарпатті і в якій кількості? Інтереси яких (скількох) своїх співвітчизників представляють в регіоні? Про що інформують свою владу?

Знову безліч питань. Але тут відповідь є, і вона очевидна. Два консульства для Закарпатської області це занадто. Тому угорські дипломати, аби не сумувати, відвідують подібні заходи. Це у них такий спосіб проведення дозвілля.
Ну що ж. Питання задані. Сподіваюсь, керівництво ТУКЗ-КМКС знайде трохи часу і дасть відповіді хоча б на окремі з них.

Василь Балог