Закарпаття славиться своїми Різдвяними традиціями

На Різдво уся родина повинна зібратися разом, інакше весь наступний рік тинятимуться по світу


1. У Святвечір було прийнято лякати дерева: ті яблуні та сливи, що не плодоносили, господар злегка «тюкав» сокирою. В такий спосіб закарпатці показували дереву: якщо воно не вродить наступного року – його можуть зрубати.


2. На Різдво уся родина повинна була зібратися разом, інакше весь наступний рік тинятимуться по світу. Загалом у цей святковий час все мало лежати на своєму місці. Також вважалося, що на Святвечір до хати приходять душі померлих родичів.





3. На Закарпатті колядували в чотири етапи. Найменші дітки з тайстринами співали по одній колядці під вікнами, потім школярі. Вони теж не заходили до хати, проте, як правило, вже мали зірку та виконували більше обрядових пісень. Наступними були старші хлопці із церковцею та вертепом, проте вони були не перевдягнені. Останнім був вертеп, тут були не лише колядки, але й театралізоване дійство, яке готувалося заздалегідь.





4. На Святвечір у світлиці закарпатців були як приємні гості, так і ті, від кого намагалися вберегтися. До хати запрошували полазників – ягнятко або телятко, щоб нагодувати його. На поріг же клали сокиру та зубок часнику, щоб уберегти хижу від вовків.


5. Першим колядником мав бути хлопець, саме тому дівчатка в перші дні вітати колядою сусідів та родичів не ходили. Якщо хлопець привітає: «Ци веселити, пане ґаздо, на сись Святий вечур!?», то рік для родини буде багатим та вдалим.


6. Після вечері у Святвечір не лише лишали на столі наїдки, щоб придобрити душі тих померлих родичів, що завітали на гостину. Ложки та вилки, якими користувалися під час застілля, зв’язували рушником, щоб родина була міцна та єдина.





7. Найголовнішою відмінністю карпатського регіону від решти України є використання під час різдвяної обрядовості трембіт. Ними давали сигнал, що йдуть колядники, також цей інструмент часто використовувався у вертепі.