Чи готове сільське господарство Закарпаття до весни?

Дві третини закарпатців – мешканці села, тому сільське господарство для них не тільки хліб насущний, а і спосіб життя. Водночас продовольчий кошик наших краян досить обмежений. Як його збагатити, як організовано провести весняно-польову кампанію, обговорювали у понеділок на нараді в ОДА.

На сьогодні вже уточнено і відкориговано структуру посівних площ ярих культур, доопрацьована програма “Зерно-2004”. Більша частина техніки вже готова до роботи. Цьогоріч планується збільшити виробництво зерна на 20 тисяч тонн. Відрадно, що аналіз посівів озимих зернових дає підстави сподіватися на добрий урожай.

Для проведення комплексу весняно-польових робіт у 2004 р. сільгосппідприємствам області потрібно близько 34,9 млн. гривень, а забезпеченість їх власними коштами становить всього 77 відсотків. Тож на нараді говорилось про кредитування працівників села. До слова, при потребі у 8 мільйонах гривень кредитів на сьогодні узгоджені лише 4 кредитні угоди на суму 300 тисяч гривень.

Важливий напрям роботи – обов’язкове укладання сільгосппідприємствами договорів оренди землі і майна з дотриманням чинного законодавства. Від виплати орендної плати залежить і перспектива розширення господарств за рахунок оренди землі і майна в інших пайовиків.

Присутні на нараді райдержадміністрацій доповідали про хід підготовки до весни. Керівникові Ужгородського району довелося відповідати за низький відсоток готовності техніки, Берегівського – недостатні запаси дизпалива. Голови РДА Перечинщини пояснювали, чому ще не приступили до закупівлі міндобрив, а Хустщини – чому відстають із закупівлею ярої пшениці. Нерівномірною в розрізі районів є забезпеченість господарств посівним матеріалом. Краще забезпечені насінням господарства Берегівського, Хустського, Виноградівського районів, де засипано його більше потреби. Гірше справи в Мукачівському, Перечинському та Тячівському районах. А на Воловеччині взагалі ще не приступили до засипки насіння ярих зернових.

Серйозним є і питання забезпечення сільгоспвиробників пально-мастильними матеріалами. В жодному районі не забезпечили навіть 50-відсоткової наявності дизпалива.