Фермер із закарпатських Баранинців — про поросячий бізнес і... погоду, яка нас чекає в найближчі місяці

17 лютого за китайським гороскопом розпочався рік Свині! Астрологи стверджують, що це суто українське свято так само, як рік Мавпи — для бразильців, рік Півня — для французів, Тигра — для індусів, Собаки — для корейців... Бо для нас, українців, порося давно стало таким собі національним символом, а поняття "свиня і сало"— синонімами. Проте "свинячий" бізнес у наш час не в моді через монополізм на ринку м'яса. Ця тенденція яскраво виражена на Ужгородщині. Як же сьогодні виживають ті, хто насмілився вирощувати свинину?..

У селі Баранинцях Ужгородського району того морозного грудневого ранку чи не в кожному дворі колють свинчат. У принципі, в наших селах перед Новим роком та Різдвом Христовим це робиться традиційно, ще здіда-прадіда.

Але поросят нині тримають усе менше і менше. Колись їх було вигідно годувати, бо це був додатковий дохід до сімейного бюджету. Тепер, кажуть, невигідно. Чому, на цьому найкраще знається 60-річний Іван Шандор з Баранинців, який уже сім років займається вигодовуванням свиней та вирощуванням сільськогосподарських

культур. Крім того, Іван Шандор є ще й головою Асоціації фермерів та приватних землевласників області.

От ми, знаючи, що наступний рік пройде під зодіакальним знаком Свині, й подалися до фермера в гості. У дворі - два злі собаки, але господар каже, що вони тільки голосно лають, бо за його пам'яті ще нікого не вкусили. Посеред двору стоять завантажені мішками дві легкові автівки і трактор. Також мене зустріла своїм сердитим хрюканням і свиноматка Маруся.

— От зробила мені подарунок, — бідкається Іван Михайлович, говорячи про Марусю, — вночі весь поміст у хліві зірвала. Розізлилася на мене, тільки не знаю, чим я їй не догодив.

Господар запрошує пройти до хати. В коридорі - мішки з яблуками та горіхами, мабуть, на продаж. У великій кімнаті - багато квітів.

— Це моя дружина квітами займається, — прокоментував, коли побачив моє здивування. — А я свиноматками.

— Нині вигодовувати свиней невигідно, — говорить мій співрозмовник. - Чому? Тому, що немає зацікавленості з боку держави у тому, щоб було наше вітчизняне виробництво м'яса. На жодному рівні немає підтримки. Це призводить до того, що різко скорочується поголів’я не тільки свиней, але й великої рогатої худоби. Люди вже позбулися не лише свиней, а й корів, теличок. Ніхто вже не хоче вигодовувати бичків. Бо закупівельні ціни просто сміхотворні.

Мій співрозмовник скаржиться, що недавно пішов на ринок подивитися, скільки коштують малі поросята, і дуже розчарувався. Бо їх треба було віддати майже за безцінь.

— От і роздав по сусідах, — каже. — Бо на Ужгородщині нема жодного підприємства по переробці м'ясної продукції, тому й ціни такі низькі.

— З цієї причини, — зізнається, — хотів цього року збудувати свинарник на 50 свиней, але бажання відпало. Якщо і далі на ринку м'яса буде така ж ситуація і не буде змін на краще, то мій свинарник житиме тільки у моїх фантазіях. Але не я один такий, розчарований, — стверджує. — Багато моїх односельців, які теж вигодовують свиней, кажуть, що нині дуже важко конкурувати. Ви подивіться, що купують ужгородці в супермаркетах! Все — із-за кордону. Хоч це м'ясо, можливо, й дешевше на дві-три гривні, але не завжди є якісним.

Маючи всі можливості годувати свою країну вітчизняним якісним м'ясом, монополізм на ринку позбавив більшу частину селян і фермерів, таких, як Шандор, цієї ж самої можливості. Тепер один кілограм м'якоті коштує 24-26 гривень, сало — 10 гривень, ребра — 16-17 гривень, фарш — 18-20 гривень, а за живу вагу більше 6 гривень ніхто не дасть. Чи можна порівнювати закупівельні й реалізаційні ціни? Отож бо!

За роки Іван Шандор вивчив норов тварин досконало. Радить, до прикладу, поросят не перегодовувати. А ще — використовувати такий комбікорм, який не містить хімічних компонентів і складових тваринного походження: ні рибного, ні м'ясо-кісткового борошна. Бо інакше тварина хворітиме на шлунково-кишкові захворювання і втрачатиме вагу.

— Кажуть, що по свинячій селезінці визначають, якою буде зима — тривалою чи короткою, — нагадала я фермеру.

— Я знаю інші прикмети, які дісталися мені від мого діда. Між нашим і католицьким Різдвом різниця у дванадцять днів. Кожний день відповідає кожному наступному місяцю. Так-от, у січні було трохи снігу, лютий видався дещо морозним, але без снігу, а березень буде похмурий, сірий, сльотавий.

Іван Шандор каже про себе, що він не забобонний. Не вірить у всілякі там балачки, які стосуються того, мовляв, коли присняться у сні поросята — то на біду.

— Коли чекаєш опоросу з дня на день, то і вночі тобі присниться твоя свиноматка, бо хвилюєшся. Звичайно, свинчата снилися, і безліч разів, але біди, тьху! тьху! мені не приносили.

— А чого би вам хотілося, як фермеру, цього року? Він, як відомо, рік Свині, — запитую у пана Федора насамкінець.

— Все-таки збудувати свинарник. Аби від відгодівлі свиней у мене був бодай якийсь фінансовий зиск. А це — щоб усі, хто працює з цією твариною, були шанованими людьми. А головне — щоб бодай у 2007-му нам, виробничникам, не була підсунута якась "чергова свиня", натомість чекаємо законів, які б давали змогу реалізувати результати нашої праці.



Розмовляла Маріанна ШУТКО, "Новини Закарпаття".