Майже третина українців нікому не довіряє

У міжвиборний період подібна ситуація вже стає нормою для країниХоча до парламентських виборів ще далеко, однак результати нещодавно проведеного соціологічного дослідження показали досить цікавий результат. За словами генерального директора ТОВ «ФОМ-Україна» Олександра Бухалова, якщо б вибори відбулися сьогодні то переміг би БЮТ – 25,1% опитаних. За Партію регіонів віддали б свої голоси 23%, за НУНС – 5,4%, а КПУ і Блок Литвина взагалі б не потрапили до парламенту – по 2,9% відповідно.

Що ж стосується довіри до інститутів влади, то тут ситуація практично пропорційна партійній розстановці сил. Однак, якщо порівняти ці дослідження з проведеними в грудні 2007 року, то ми можемо побачити, що загальний рівень довіри до українських політиків падає – 28,2% опитаних не довіряють жодній політичній сили чи політичному діячу.

Цифри цифрами, а навесні 2008 року розпочався процес реальної боротьби не за майбутні парламентські, а президентські вибори. І двома головними суб’єктами даного процесу виступають колишні соратники з Майдану – Юлія Тимошенко та Віктор Ющенко. Вони вже встигли виставити один одному жовті (а можливо і червоні) картки. Відверто проходить боротьба на рівні конституційної реформи. І в цьому процесі БЮТ знайшов для себе нового союзника – Партію регіонів. Не дивно, що для простих українців дедалі більше стає незрозуміло «Хто є Хто» в українській політиці.

В цьому контексті хочу підкреслити саме процес дезорієнтації громадян країни. Зрозуміло, що це не штучна процедура, однак вона є вигідною переважній більшості політичних гравців. Чому? Бо в дезорієнтованому суспільству набагато простіше буде згодом нав’язати якусь точку зору, видати її за той самий орієнтир, до якого ми йдемо. Яка з політичних сил вибере найвдаліший орієнтир, та і зможе в 2010 році здобути таку бажану перемогу.

Фрагментарна суть політичних інтересів українського народу була і залишається полем для використання різного роду політичних технологій. Відсутність ідеологічних центрів тяжіння, а натомість існування суто брендових проектів, робить свою справу. Це насправді загрозлива ситуація, коли майже третина суспільства не схильна довіряти жодній з політичних сил, однак за певних умов, саме ця третина стає досить маніпульованою масою, яка і вирішує долю того чи іншого плебісциту.

От і виникає питання: коли ж нарешті українські партії і блоки почнуть хоч трохи діяти в якомусь ідеологічному полі і не «кидатися» із сторони в сторону аби привернути на себе увагу?

Мабуть ще нескоро. Однак наближення цього моменту залежить від громадян України. А от питання: чому вони через кожні 2-3 роки роблять одну і ту саму помилку, голосуючи за нездійснені обіцянки ..? Це питання мабуть риторичне. А тому подальші перипетії на політичній мапі України передбачити буде неважко. Та на все свій час.



UA-Reporter.com