ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

На Рівненщині інвалід голіруч вполював 50 хижаків

    19 сентября 2019 четверг
    Аватар пользователя uzhgorod

    Жителю села Червоне Дубровицького району Володимиру Грицюку з кийком та мішком довелося вистежувати сіроманців - він свідомо не хотів брати у ліс рушницю, ножа і собаку...

    Коли Володимир Миколайович вирушав на полювання, односельчани неодмінно хрестилися і кликали на поміч Господа з усіма ангелами й архангелами. Можливо, саме тому так щастило чоловікові: скількох вовків приніс з лісу у мішку, і сам залишався неушкодженим!



    Тільки не подумайте, що Володимир Миколайович брав палицю на полювання для того, щоб було чим наганяти страх на хижаків. Ні, її використовували за прямим призначенням: мисливцю під час далеких переходів треба було на щось спиратися – він інвалід (хворіє змолоду на невиліковну недугу). А не раз доводилося без компаса долати у пошуках лігва вовків до сімдесяти кілометрів!



    Мав Володимир Миколайович рушницю. Сімох вовків нею застрелив. Та одного дня подумав: а навіщо її носити лісовими хащами так далеко?! Рушниця лише заважає на полюванні – вона важка і вимагає догляду. Пса мисливець з собою не брав, щоб гавкіт не сполохав хижаків.



    - Якось я влаштував засідку на дубі і кілька днів вистежував вовка, щоб по його сліду прийти до лігва, - розповідає Володимир Миколайович. – Комарі так дошкуляли, що був змушений хусткою зав’язати обличчя. Весь час прислухався... Шелестіло лише листя на дереві. Коли щось ніби неподалік як гілку зачепило. Бачу – суне вовчисько у напрямку балки... І не відчуває небезпеки. Пішов я слідом і натрапив на лігво. Одне вовченя мені вдалося підкликати до самого мішка... Було воно таке беззахисне, що вдалося вхопити його за поперек голими руками.



    Ось так “брав” хижаків мисливець – не силою, а витривалістю, вмінням... Він переконував: вовк на полюванні міг подолати не більше як півсотні кілометрів, мисливець же з кийком ходив на значно більші відстані. І дозволив собі навіть поглузувати з хижака – ну й примітивна тварина! На виправи бігає однією стежкою, залишаючи сліди до двадцяти кілометрів.



    А ось вовчиця якимось особливим нюхом відчуває небезпеку. Вона може так заховати дітей, що їх не знайде “найкрутіший” убийвовк. Володимир Грицюк згадав, як вовчиця влаштувала кубло за кількасот метрів від дороги, по якій ледве не кожного дня гуркотіла лісовозна техніка. Замаскувала його всяким гіллям. Скажіть, якому мисливцю спаде на думку, що саме тут необхідно шукати здобич?! А Володимир Миколайович так обережно підкрався до цього кубла, що його вовчиця не могла занюхати за якихось 20-30 метрів.



    Досі мисливець не може забути, як, збираючи гриби, з одним набоєм у рушниці натрапив на трьох вовків. Вистрелив, взявши на мушку одного з них. Хижак відразу впав, двоє інших сіроманців побігли в пущу. А що вже клопоту мав Володимир Миколайович зі своєю здобиччю! Навіть не зміг підняти застреленого вовка – таким він виявився важким. Довелося чекати на підмогу.



    Мисливець категорично заперечує, що ці хижаки кровожерні. Одного лише разу, стікаючи кров’ю, вовк кинувся на мисливця. Пострілом на випередження він добив хижака. Володимир Грицюк каже, що ніколи не відчував жалю до сіроманців. А ось зайців та пернату дичину шкодував – на неї не полював. Вовки ніколи не мстили.



    Не знаю, чи це правда, однак мені здалося, що ось таке незвичайне полювання було викликане якоюсь мірою і турботою про хліб насущний. За кожного зданого вовка Володимир Миколайович свого часу отримував по 50 карбованців.



    Він вже більше не ходить на полювання: дається взнаки статечний вік. Нелегко за плечима носити 73 роки. Рушницю віддав синові Миколі. Втішається тим, що в довколишніх лісах вовків вже не так багато.



    Високий Замок

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Рейтинг: 
    Письмо редактору

    Похожие новости