Останнє слово Івана Різака у судовому процесі
Ваша честь!
Мені надано останнє слово. Це моє останнє слово у даному судовому процесі. Але воно не є моїм останнім словом у цій брудній історії мого політично-замовного, протиправного та злочинного кримінального переслідування. Я стверджував і стверджую, що порушені стосовно мене кримінальні справи є чистої води політичною розправою, яка навіть не пробувала маскуватись слідчими Закарпатської прокуратури "кримінальним одягом". Розправою за те, що ніколи не підтримував "помаранчеві сили", які у 2005 році прийшли до влади. Тим більше добре знав, хто ці сили представляє у Закарпатті. Мої симпатії були на боці політичних сил, які підтримували кандидата у Президента України Віктора Януковича. Скажу відверто, я дуже неприємно вражений останнім виступом представників обвинувачення. Але не тим, яким чином вони вимагають мене покарати (бо це можна було передбачити при такому правовому свавіллі), а тим, що прокурорська сторона грубо і цинічно у своєму виступі повністю проігнорувала судове слідство як таке. Виступ представників обвинувачення після такого тривалого судового процесу, допитів у ньому сотень людей, детального вивчення чисельних документів практично слово в слово співпадає з обвинувальним висновком, що виданий мені на руки понад два роки тому. Інакше ніж цинічною зневагою до суду я назвати це не можу!
Як член СДПУ(О) з 1997 року, як лідер найпотужнішої політичної сили у Закарпатті я зробив все можливе на посаді голови Закарпатської ОДА для процвітання рідного краю, як в економічному, так і в соціальному плані. На виборах 2004 року я чесно підтримував біло-синього кандидата і у Закарпатській області за висновками спостерігачів від ОБСЄ та інших міжнародних організацій не було зафіксовано жодного порушення, яке б вплинуло на результати виборів. І цим я горджуся, бо як посадова особа разом із своїми підлеглими домігся вільного волевиявлення громадян! За мого керівництва областю ніхто не дорікне мені політичними переслідуваннями чи утисками свободи слова. Я ніколи не судився ні з одним журналістом, ні з одним засобом масової інформації. Тодішні опозиціонери мали всі можливості для реалізації себе як в політиці, так і в соціально-економічному плані. І це не голослівні заяви, бо жорстка позиція влади полягала лише в наведенні ладу у фінансовій і економічній сфері і абсолютно не зважала на політичні погляди тих чи інших людей. Моє відношення було рівним до всіх. У політичній боротьбі я визнавав і визнаю чесні методи публічної конкуренції програм і абсолютно не сприймаю використання силових варіантів на будь-якому рівні.
Разом з тим, після приходу до влади "помаранчевих сил" почалося "полювання на відьом" як на загальнодержавному, так і на регіональному рівні – за свою політичну діяльність зазнавали необгрунтованого і незаконного кримінального переслідування мої колеги з інших областей, члени моєї команди і багато керівників різного рангу. Як і в моєму випадку, інструментами реалізації політичної розправи над зазначеними політичними лідерами слугували правоохоронні органи та специфічне використання Кримінального Кодексу України. Скільки бруду, явно і грубо порушуючи статтю 64 Конституції України, стоптуючи принцип презумпції невинуватості, було вилито на мене і моїх колег "великими державними мужами", особливо колишнім міністром МВС Юрієм Луценко. Нас називали бандитами і злочинцями, звинувачували у всіх смертних гріхах. Життя показало, що абсолютна більшість цих людей довела, що вони ні в чому невинні. Слідчі, які розслідували ці кримінальні справи були змушені закрити їх, бо бачили їхню надуманість і політичне замовлення.
У моєму випадку так не сталося. Це пояснюється тим, що керівник виборчого штабу "Нашої України" в нашій області Віктор Балога сьогодні займає одну з чільних посад у державі, а його кум і член цього штабу у 2004 році став прокурором Закарпатської області. Саме їх я називаю замовниками і виконавцями мого кримінального переслідування. У мене є на це вагомі причини, які я не раз називав у судовому засіданні. Крім того, нагадую, що в період мого керівництва Юрій Бенца був звільнений з посади прокурора м. Мук svit