Судова реформа назріла. Про це говорять разючі промахи Ужгородського міськрайонного суду
То хмари, то сонце виходять на небосхил українського політичного життя. Та законодавство при всьому цьому мусить повсякчас дошукуватися істини. Однією з цікавих у цьому пошуковому сенсі є справа Ужгородського міськрайонного суду по позовній заяві про “усунення порушення прав акціонерів та визнання договору купівлі-продажу недійсним”, поданій АТЗТ (акціонерним товариством закритого типу) “Андезит” з Ужгорода.
В закритому товаристві (АТЗТ), згідно статуту, продавець зобов’язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продажу своєї частки. Для порівняння подаємо приклад: якщо один із співвласників будинку продає свою частку — то погоджує свій намір з усіма співвласниками, повідомляє їм умови продажу тощо.
Одначе, в прийнятому іменем України рішенні виконуючим обов’язки заступника голови суду суддею О.В.Ціцаком вказується, що позивач “Андезит” стверджує щодо порушення його переважного права купівлі акцій. рава Суддя так і не зрозумів, що порушені права саме акціонерів — власників АТЗТ “Андезит”, — а не самого товариства. (Якщо співвласник будинку таємно продає свою частку, то він же не порушує “права будинку”?).
Цікавим твердженням у рішенні суду є твердження про те, що начебто позивач стверджував, що тільки в разі відмови в купівлі АТЗТ акцій у продавця, останній мав би продати їх ЗАТ “Будавтодор”. Хоча в позовній заяві чітко вказано, що акціонери товариства мають переважне право на придбання акцій товариства, а Цивільним Кодексом України передбачено, що продавець частки у праві спільної часткової власності зобов’язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та умови, на яких він її продає.
Найдобірнішою “перлиною” рішення суду є твердження, що акціонер відповідно до Закону не є… власником частки у статутному фонді, тому при відчуженні акцій не відбувається перехід права власності на частку в статутному фонді.
Крім того, в позовній заяві позивача було вказано, що відповідачем І.І.Ільницьким було визнано, що фактично пакет акцій викупив у нього відповідач В.Ф.Курах за три тисячі доларів США, а в договорі купівлі-продажу зазначена ціна продажу пакету акцій — дев’ятнадцять тисяч двісті двадцять шість гривень 16 копійок. Тільки повний невіглас не побачить у цьому факті фінансових махінацій і не повідомить про нього відповідні органи. А, може, це й навмисне приховування факту?
В своїй апеляційній скарзі, посилаючись на Закони України, представник позивача голова юридичного центру Львівської асоціації клубів ЮНЕСКО Євген Олександрович Попов детально вказав на всі казуси рішення і довів неправочинність таємного скуповування промислових об’єктів, незважаючи на права інших акціонерів, які охороняються законом.
Які ж причини такої ситуації?
Можливо, суддя злякався, чи не спіткає його доля слідчого прокуратури, котрий був звільнений владою за арешт пана Кураха у справі про незаконне вивезення корисних копалин за кордон? Може, має місце тиск на суддю з боку родичів В.Ф.Кураха, котрі працюють на посадах держслужбовців в установах, що належать до судової системи?
Позивачем не проводилося слідство, і тому він не має підстав для звинувачень, але уявіть себе на місці люблячої доньки пана Кураха. Чи не домовилися б ви з суддею на її місці, скориставшись службовим становищем?
Може, також мати місце звичайна посадова халатність, яка підтверджується тим, що суд відмовив у позові до Кураха Василя… ВАСИЛЬОВИЧА, хоча відповідачем був ВАСИЛЬ ФЕДОРОВИЧ. Або тим, що, процитуємо дослівно: “Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського господарського суду Закарпатської області”.
Хто би допоміг знайти такий суд у нашому краї?! Агов?!
І що можна вимагати від інших суддів, коли в.о. заступника голови суду допускає в рішенні стільки маразмів?
Отже, як бачите, суд не зрозумів різниці між власністю товариства на передане засновниками в його користування майно і власністю засновників на саме товариство.
Точка зору позивача може й не бути істиною в останній інстанції. Своє слово, безумовно, скаже Господарський апеляційний суд Львівської області, де він насп Василь ТАНАСІЙЧУК