У пожежі в закарпатській Сваляві ледь не згоріла 50-річна жінка

Життя 50-річної мешканки мало не відібрала пожежа, що сталася в закарпатському містечку Свалява. Запобігли трагедії працівники місцевого райвідділу оперативно-рятувальної служби.Того вечора начальник Свалявського райвідділу УМНС України в Закарпатській області Іван Токарський, разом зі своїм заступником Валерієм Штимаком, поверталися з роботи. На вулиці Лесі Українки увагу чоловіків привернув жіночий крик, що лунав з балкону. Господиня у розпачі благала про допомогу й повідомила, що в її будинку сталася пожежа. На той час чадний газ вже заповнив приміщення кімнати на другому поверсі приватного будинку, що з'єднувала балкон зі сходами, які вели назовні.

Іван Токарський заходився телефонувати на пункт зв'язку пожежної частини, дислокованої в райцентрі, а Валерій Штимак кинувся до оселі. Пробираючись задимленими сходами, молодий офіцер дістався балкону, де знаходилася перелякана господиня. Побачивши свого рятувальника, вона аж зойкнула від радості. Згодом вона розповіла, що так ще нікому не була рада, як цьому мужньому чоловікові, адже, залишившись на одинці з вогняною бідою, відчула себе покинутою на призволяще.

- Часу на роздуми в мене не було, - згадує Валерій Штимак. Діставшись балкону, зрозумів, що очікування на балконі пожежного розрахунку може призвести, щонайменше, до отруєння чадним газом. Зачинити двері балкону не вдалося, а крізь них на балкон потрапляв їдкий отруйний дим. Дихати було дуже важко навіть мені, хоча на балконі я провів якусь хвильку, не те що жінці, яка невідомо скільки часу тут провела. На мить здалося, що безпечніше буде дочекатися допомоги, але новий потужний вихор гарячого диму дав зрозуміти, що це буде хибним вибором.

Найгірше, що під руками не було навіть якої-небудь ковдри, аби вкрити жінку та вивести її за межі осередку вогню. Однак якимось чином, здається поглядом, навіть без слів, вдалося переконати її пройти крізь заповнену димом кімнату - єдиний безпечний вихід. Тоді прикрили руками органи дихання, та майже навпомацки рушили через кімнату.

Зі слів Валерія Штимака, сам шлях через кімнату тривав не надто довго. Суперечить йому Іван Токарський: "Коли Валера разом з жінкою зникли в отворі балконних дверей, зрозумів, що вони будуть виходити, не очікуючи на прибуття чергової варти, хоча здавалося, що вже чую звивання сирени пожежного автомобіля. На мить відчувся непевно, а ще за кілька секунд почав переживати, що не зможуть вибратися, тому побіг до будинку. Однак все обійшлося..."

Упевнившись, що з господинею все гаразд, два офіцери, озброївшись відрами, кинулися приборкувати вогонь. "Намагалися дійти одразу до осередку вогню, однак полум'я вже надто розійшлося. Впевненіше себе відчули, коли побачили мерехтіння сигнальних маячків та хлопців з варти. А далі, як-то кажуть, справа техніки, якихось двадцять-тридцять хвилин і від вогню не лишилося й сліду," - розповідає Валерій Штимак.

Володимир Бодак, перший заступник начальника закарпатських рятувальників, розповів, що подібні випадки стаються досить часто: "Наші працівники в своїй практичній діяльності нерідко стикаються з різними ситуаціями, в яких необхідно проявити мужність та героїзм. Однак, часто-густо ті, хто стоїть за цими героїчними вчинками, не надто афішують своїх дій, тому громадськість мало знає про наших хлопців. Сам Валерій заслуговує на те, аби бути номінованим на звання "Герой-рятівник року". Тим більше, що цього року він вже відзначився - у квітні знімав людину, яка невідомо задля чого вилізла на опору високовольтної лінії передач та самотужки не могла спуститися.



Центр пропаганди управління МНС України в Закарпатській області