Ужгород: Возз’єднання Закарпаття з Україною очима сучасника
Омелян Довганич належить до найавторитетніших закарпатських істориків. 76-річний доктор наук і нині дивує своєю працездатністю.Нова книжка дослідника, яка щойно побачила світ у видавництві „Гражда”, присвячена проблемі, над якою він працював усе життя. Йдеться про непростий процес возз’єднання Закарпаття з Україною. Нині на цій темі активно спекулюють горе-політики, аби довести свої антиісторичні концепції. У відповідь їм можна протиставити тільки факти.
Скрупульозно, крок за кроком, спираючись на архівні дані, Омелян Довганич показує широке полотно головної події закарпатської історії ХХ століття. Тут є відповіді на найгостріші питання: ставлення чехословацького уряду та політуправління 4-го Українського уряду до возз’єднання, репресовані делегати першого з’їзду народних комітетів Закарпатської України, рух добровольців Червоної Армії.
Висновок автора – возз’єднанню альтернативи не було. Це був правильний і прогресивний крок у розвитку Закарпаття.
Олександр ГАВРОШ, "Старий Замок "Паланок"
UA-Reporter.com
Комментарии
Русин
Авжеж!
Какая могла быть альтернатива Красной Армии? Что была во времена оные "всех сильней". От тайги до Британских морей...
Володимир
Це добре, що пишуться книги про цей неоднозначний історичний період. Але що цікаво - саме така точка зору (возз'єднання) озвучена вже не раз і якраз вона співпадає як з генеральною лінією партії, так з позицією сучасного українського уряду. Інший же погляд на цю подію (анексія або незаконне захоплення території і позбавлення громадян їх основних громадянських прав) або не має на Україні права на існування взагалі (а такі вчені, як Іван Поп, наприклад, вимушені працювати з-за кордону), або викликає неадекватну реакцію опонентів (типу "Дурень ти як і твої дешеві ідейки!" або "вы тут все идиоты!! какая на хрен Подкарпатская Русь!!").
Олекса
Вік, 76 років, є достаньо високий щоб людина була сенильна и твердоголова. Дитячі роки повертаються, і так люди над 70 на Україні вірять в детермінізм Карла Маркса, Леніна и Сталіна, як Довганич показав на "фактах Віковічного Возєднаня". Україна не має єдиного правового документу о "возєднані Закарпаття", який би сповнював критерія меджінародного права. Голосування (плебісціт)закарпатців з року 1991 окрем незалежності України голосував ай за самоврядне Закарпаття.
вуйко
наохтема в ракаши великов українськов челяддю,ци годно йсе бити добре??????????
вуйко
у кого мож зазвідаті, чий режим був більш людоїдський??????Адольфа ,вадь Йовжія.То што Пудкарпатська Русь пришита ид ССР,то лиш геополітична діяльність Йовшки, бо совок як зайшов за Карпати, майже в центральну Європу - йсе факт. тай хосна нам из сього було не дуже.Бабка, най буде прощена,приказовала, ош при чехох фаховий учитель (семінарія)муг супокуйно содержати сім"ю из 4х чоловік, ище і в "Анкер" (похожоє на іпотеку) вносити гроші на строительство хижі, а ци теперь, або при сср-і сякоє мож было?????
Аналітик
Безумовно, люди, котрі вважають себе русинами, мають право на власну думку, щодо історичної події 40-х років минулого століття на землях Закарпаття. Проте, на цій землі віками живуть й представники інших національностей. Окремі з них не одне століття правили у цьому краї.Чи хтось уже про це забув? Історія не знає інших нахилів... Щоби було якби... Шановні дописувачі- кому сьогодні вже не зрозуміло, що політичне вбивство Радянського Союзу (хтоб і що тепер не говорив), це найбільша трагедія народів, що його населяли за останні 1000 років? Не було б СССР, був би фашизм в усіх його проявах і де були б усі словяни включаючи тих же русинів? Я не відкидаю "заслуги" перед людством більшовизму і особливо сталінізму. Але тоді, свідомо чи не свідомо, була побудована держава на території 22,4 млн. кв. км., де проживало майже 300 млн. людей більше ста національностей. У тій державі, було багато того, від чого цивілізований світ ощищається. Але та держава, надала, у тому числі й русинам, можливість на самореалізацію. І це також правда. Омелян Довганич живий свідок тим подіям, який завдяки грунтовній освіті осмислено виклав побачене й пережите. Подякуємо йому за те. Маєте іншу думку, шановні, викладіть її, але без жовчі, спокійно. Може щось розумне й корисне для усіх краян знайдеться. А так, гавкати у слід історичному процесу, справа безперспективна. І це також правда...
Камуфляжник
Аналитик, Вы противоречите сами себе. В одном месте говорите, что не имеет смысла говорить о том, что могло бы быть в случае чего-то там, а в другом рассуждаете, что могло бы быть, если бы фашисты победили. Нам не дано знать, что бы было, и не хотим мы этого знать. Что интересно узнать, так это почему мировое сообщество до сих пор мирится с аннексией Сталиным Подкарпатской Руси. Наверное, выгодно так или не хотят проблем в других странах, где мы проживаем - кто знает, как поведут себя русины стран НАТО, когда появится Русиния (красиво звучит:)) даже в составе Украйны. Сталину спасибо говорить нечего, он воевал за свои интересы и в этих его интересах никакого будущего для нас - русин - не предусматривалось. А вот простым русским солдатам огромное спасибо. Они не виноваты в том, что нас аннексировали, тем более они не виноваты за политику теперешней Украйны. Хотя и украйинцев понять можно, на всех оккупированных территориях всегда то же самое - делают то, что местный народ позволяет.