В останні роки фермери Закарпаття роблять акцент на інтенсивних садах з крапельним зрошенням

Піонером у цій справі став Василь Мелеш - керівник СФГ "Коник", що під Ужгородом. Він побував у багатьох країнах, вивчаючи єропейський досвід. Тепер їздять до нього. "Коник" став справжнім полігоном запровадження новітніх технологій і досягнень науки. В.Мелеш посприяв і створенню розсадника з іноземними інвестиціями "Голанд-Плант-Україна", який забезпечує тепер закарпатських фермерів високоякісними саджанцями.

До речі, крапельне зрошення запроваджене вже на 25 гектарах інтенсивних садів. Ця технологія прискорює приживлюваність деревцят, їх плодоношення, збільшує урожайність. Адже до коренів подається не проста, а насичена поживними речовинами вода. У структурі витрат ця технологія займає до 15 відсотків, але збільшує врожайність утричі.

- Саме життя змушує впроваджувати сучасні високоефективні технології у садах,- сказав кореспонденту Укрінформу начальник відділу організації виробництва продукції рослинництва, маркетингу та агротехнічних послуг головного управління агропромислового розвитку Закарпатської обласної держадміністрації Василь Василина.- Інакше не вийдемо на ті рубежі, коли можна буде забезпечити населення краю місцевими свіжими фруктами, а переробну галузь - сировиною. Прикро, погодьтесь, що нині на Закарпаття, де є всі умови для виробництва садовини і винограду, фрукти завозяться з Угорщини, а то й аж з Іспанії. До речі, науково-обгрунтована норма споживання фруктів на душу населення - 68 кг, а фактичний показник у нашій області - 36 кг /по Україні ще гірше - 34 кг/. Втім, я переконаний, нам під силу змінити ситуацію, наповнити прилавки власною вітамінною продукцією. І для цього вже чимало зроблено...

По-перше, продовжує Василь Іванович, закладаються нові інтенсивні сади. Крім уже згаданого "Коника", ця справа добре поставлена у господарствах "Велла" та "Ренет" Виноградівського району, "Айсберг" і "Котнар" Берегівського, "Завидівське" Мукачівського та "Ранет" Ужгородського районів. Керівники цих та інших фермерських господарств є справжніми ентузіастами сучасного садівництва і виноградарства. Це Володимир Тижук, Іван Белеканич, Федір Вайс, Отілло Варга, Олег Івашкович та інші. Завдяки їм та їхнім послідовникам тільки цього року /у весняний період/ в області посаджено близько 180 гектарів багаторічних насаджень: 54 гектари - сади, 120 гектарів - виноградники, 3 гектари - ягідники. Вже цієї осені розраховуємо зібрати до 70 тисяч тонн плодів і ягід.

Правда, зауважує В.Василина, залишається проблема старих садів, яким по 30 і більше років. Займаючи понад 8 тисяч га, вони, однак, морально застаріли, заражені хвробами, а їх сортовий асортимент не відповідає сучасим вимогам. Тому таку увагу приділяємо оновленню багаторічних насаджень. Тільки за останні три роки на Закарпатті закладено близько 500 га нових інтенсивних садів. На допомогу фермерам приходить наука, зокрема, фахівці Закарпатського інституту агропромислового виробництва.

Відрадно, що й держава, мовити б, повертається обличчям до садівництва та виноградарства, запровадивши програму часткового відшкодування коштів за висадку нових садів. Якщо, приміром, цьогоріч в області на закладання і догляд багаторічних насаджень було витрачено 7,5 млн. гривень, то держава компенсувала виробникам 3,7 мільйона. А за минулий рік - відповідно 11,4 млн. і 6,5 млн. гривень. Залежно від ширини міжряддя, системи зрошення, наявності чи відсутності шпалер один гектар нового саду обходиться фермеру у 30-50 тисяч гривень. Ще на 1,5-2 тисячі гривень "потягне" проект для одного гектара саду чи виноградника, за наявності якого фермер, відповідно до державної програми, може претендувати на повернення частини його витрат. Рентабельність гектара яблучного саду, залежно від сорту, становить 30-40%, витрати окуповуються на четвертий рік. Як стверджують фахівці, за існуючих цін та нестачі фруктів на українському ринку садівництво вигідне. Для Закарпаття воно значно вигідніше від вирощування зернових.

З огляду на це, продовжує Василь Василина, ми розробляємо стратегію розвитку аграрного виробництва, якою буде передбачео розширення площ під багаторічні насадження з урахуванням кліматичних умов. Зокрема, серйозна увага буде приділена ефективнішому використанню можливостей Хустського і Тячівського районів, які споконвіків славляться своїми садами. Більшої "садівничої" віддачі очікуємо і від Іршавського району.

Вже нині реалізуємо програму розвитку багаторічних насаджень у Закарпатській області до 2010 року, якою передбачено розширення площ під європейські сорти винограду та інтенсивні сади з використанням новітніх технологій, крапельного зрошення тощо. З цією метою в області створюються розсадники, у т.ч. й з участю зарубіжних партнерів /переконливий приклад - уже згадане ДП "Голанд-Плант-Україна"/. Добре поставлене розсадництво і в Закарпатському інституті АПВ, радгоспі-заводі "Виноградівський", АПТП "Бобовище" та інших. Плануємо також створити помологічну інспекцію для підтримки районованих сортів багаторічних насаджень.

Нині вони займають на Закарпатті 13,5 тис. гектарів, у т.ч. зерняткові - 8,5 тис. га, кісточкові -3,5 тис. га, горіхоплідні - одна тисяча га, виноградники - 4,6 тис. га. Але, вочевидь, цього недостатньо, якщо не вистачає власних фруктів на прилавках магазинів і ринків, а взимку завізні яблука і виноград коштують дорожче, ніж екзотичні банани й апельсини. Невже ми не можемо виростити у достаній кількості те ж яблуко чи той же виноград? Можемо, але треба поліпшити ситуацію в досить запущеній галузі. Мусимо переглянути структуру садів і виноградників, поліпшити сортність, старі сади замінити інтенсивними... Фермерам варто відмовитись від традиційних підходів до справи, придивлятися до новітніх тенденцій у садівництві й виноградарстві, далі впроваджувати сучасні технології...

Не біймось перевиробництва! Адже в нашій області діють 6 заводів, які здатні переробити понад мільйон тонн яблук за сезон. Не кажу вже про винзаводи... Всі ці потужності поки що явно недовантажені. Скажімо, торік в області було перероблено тільки 41 тис. тонн яблук /25-ту частину від можливого/. Отже, наше завдання - дати сировину переробним підприємствам і наповнити прилавки місцевими фруктами. Держава на нашому боці. А споживач - тим паче...



Ярослав Ядловський (Укрінформ), м.Ужгород.