Закарпатські кавуни Володимира Сікача — як ностальгія за баштанами рідної Херсонщини...

Володимир Сікач — уродженець південних таврійських країв, а нині вдячний мешканець закарпатської Свалявщини, художник, садівник, агроном-самоучка, столяр і різьбяр, ландшафтний дизайнер і творець альпійських гірок, еколог за покликом душі, створювач театральних декорацій і костюмів, а ще - сільський філософ і дбайливий батько трьох працьовитих дітей - направду дивак! Він у прохолодній передгірській Сасівці вже кілька років поспіль вирощує херсонські кавунчики.

Не зважає Володимир на кпини односельців. Бо закоханий у землеробство і страшенно любить довкіл себе і своїх близьких створювати зелене буяння. Для цього винайняв в оренду на 49 років тридцять з гаком сотин пісної кам'янистої землі, що прилягає до берега річки Вичі. І з допомогою кирки, лопати, тачки та власних працьовитих рук створив там оазу городньо-садово-паркового благополуччя.

Кілька років тому, крім звичних городніх культур, засадив берегову смугу берізками, а поміж ними - фруктові породи дерев, які у нього... підстрижені під декоративні кущі. Каже, не плодоносять, але ж очам приємно на вишукані форми дивитися.

Все садівництво і городництво Сікача починається і закінчується компостним виробництвом. На його подвір'ї не знайдете ні сміття, ні опалого листя, ні якихось місткостей з рештками харчів -усе скидається в компостні ями, яких щороку викопує й вивершує органічного походження відходами по кілька. А просто на них, присипаних грунтом, висаджує гарбузове насіння, і восени знімає по кілька врожаїв жовтогарячих запашних і корисних вітамінних красенів-гарбузяк. Сергій - молодший син Володимира Сікача залюбки позрізав барвистих «кабанчиків», а потім припрошував скуштувати й справжнього сасівського кавуна.

Володимир переконаний, що світ здатен змінити на краще кожен з нас - варто лишень не байдикувати і не бути байдужим до оточення, в якому живеш. Як може, бореться і з заздрощами -ще не перевелися серед нас носії такої неприємної риси. І знаєте, як бореться? Коли підступні завидющі сусіди нагнали на його окультурену ділянку худобу, він узяв фарби й написав на коров'ячому боці: «Привіт з Індії!». Там корова — священна й недоторканна, а у Сікача достатньо українського гумору, щоб і сусідові «втик» зробити, і худобі безсловесній не нашкодити.

Чим ближче до зими, почнеться у Володимира Сікача новий сезон - мистецький. Вже нині набирається літньо-осінніми барвами і сюжетами. А потім їх реалізує на полотні. Як ось це грибне багатство, яке бачите на знімку.



Ірина АНДРІЙЧУК, "Трембіта"