Закарпаття: Хто у віниках дока? Кажуть, чомонинці...

Здавна славиться Закарпаття не тільки майстрами - виконавцями усного фольклору, а йумілими ремісниками, що передають знання прадідів прийдешнім поколінням. Зокрема, й віникарями, вироби яких - у щоденному використанні.

Завітавши до Чомонина, що на Мукачівщині, одразу відчуєте запах сорго -злакової рослини, батьківщина якої - Північно-Східна Африка. В одному з дворів гуркоче саморобний станок. Величезна купа щойно зрізаних стебел поступово ділиться на кілька менших. Працює вся родина. Пальці жінок вправно пребирають сухе пруття...

У розмові з місцевими мешканками Єлізаветою Томаші, Любою Капас, Катериною Товт я з'ясувала для себе чимало цікавого про виготовлення віників.

Є.Т.: - Робота починається навесні - з підотовки грунту. Відтак у розпушену землю висіваємо насіння сорго. Є спеціальні сорти для великих віників і малих. Насіння має бути добре достигле і просушене.

- Вимоглива культура?

Є.Т.: - Та ні. До будь-якого ґрунту пристосовується. І добрив ніяких не потребує. Утім, коли підживите землицю, не зашкодить, звісно.

-Коли найкраще сіяти? Л.К.: - Посівний період триває з квітня до середини липня. Сіяти можна й двічі в році. Удруге - на вільному місці після збору ранньої картоплі. Навесні .багато роботи нема. Після посіву сходи всього двічі прополюються і прокопуються. Метушня починається восени після збору.

- У збиранні врожаю е щось особливе?

Є.Т.: - Зрізають сорго вручну - ножем або серпом - обережно, по одній стеблині, щоб не поламати. Тому процес тривалий. На поле виходимо цілими сім'ями. Далі веземо врожай додому. Очистивши стеблини від насіння, сушимо їх. Відтак в'яжемо віники.

Л.К.:-Тепер чистимо стебла на спеціальних саморобних станках. Раніше ж мали на це спеціальні гребені. Тоді робота була набагато важча й триваліша.

- А коли найкраще збирати насіння й зрізати стебла?

Є.Т.: - Перший збір - у вересні.

Л.К.: - Коли насіння червоне, тоді й можна збирати. А от другий урожай не встигає повністю достигнути. Його збираємо аж при перших морозах. Хоча тоді віники не дуже якісні.

- Насіння використовуєте тільки на сівбу?

Є.Т.: - Ні. Добре воно і як корм для свиней: цілими зернинами або ж перемелене на муку. Насіння сорго містить багато білків. І за поживними якостями вважається навіть кращим за кукурудзу.

- А сушите як?

К.Т.: - Вертикально біля стіни або на спеціальних дерев'яних підставках.

Л.К.: - Якщо на сонці, то сушиться тиждень. А коли погода дощова, то й до місяця на горищі стоїть. Тільки треба дивитися, щоб не пересушити. Потім і в'язати можна.

- З останнім велика морока?

К.Т.: - Спочатку стеблини сортуються на великі й малі. А потім у дерев'яну палицю (ручку) забиваються два гвіздки. Перший на відстані 2,5 см від кінця. На цей гвіздок накручуються короткі прутики, потім довгі. їх зв'язують дротом. Відтак усередину поміщають парни (подушки з сіна). Великі прутики кладуть так, щоб ці парни прикрити. Все це зв'язують (скріплюють) дротом. Потім прошивають спеціальною голкою й обрізують (обрубують) кінчики, щоб віник був рівним. Ось і готовий наш продукт. Як уже мовилося, виготовляємо віники великі й малі, з ручками й без них.

- Ручки самі робите?

К.Т.: - Є один-два майстри і в нашому селі. Але переважно їх замовляємо у сусідній Доброні.

- Ремесло віникарства е тільки у вашому селі?

К.Т.: - Є ще й у Доброні. Але знаються на ньому далеко не всі. Ця робота потребує багато часу і терпіння. Та й передається ремесло з покоління в покоління. Тому в нашому селі майже всі виготовляють віники.

- Й узимку теж?

Л.К.: - Звичайно, тоді найбільше вільного часу. Восени багато роботи з урожаєм садовини й городини.

- Як реалізовуєте свій крам?

Л.К.: - Люди про нас знають. Приїжджають із Харкова, Львова - закуповують гуртом. По неділях вивозимо до міста на базар разом із іншими товарами (пшеницею, картоплею тощо).

- І прибутковий бізнес?

К.Л.: - Для нашої сім'ї це основний заробіток. Узагалі хороший майстер за день може виготовити 70-120 віників. На 100— 200 штук, залежно від урожаю, треба один причіп сировини (десь із 10 соток землі). Один віник коштує 8-Ю гривень. Отже, заробіток можна вважати добрим.

Є.Т.: - У моїй родині це додатковий прибуток. Я, взагалі, працюю вчителькою початкових класів. Та завдяки вінникарству діти привчаються до праці, вчаться цінувати копійку, та й мають гроші на дрібнички.

- Як поєднуєте працю вчителя з ремеслом віникарства?

Є.Т: - Уміння ці передаються з покоління в покоління. Тож віникарство - то вже наша традиція, котра не обтяжує. І зовсім не заважає основній роботі.



Світлана РЖЕВСЬКА, студентка Львівського нацуніверситету ім.І.Франка