Чи знаєте ви що таке секта?

Секта – замкнута група віруючих, яка відкололася від основної і знаходиться в опозиції щодо неї. Характерною ознакою є заявлення претензій на винятковість власної ролі у спасінні. Часто секта є формою соціального протесту соціальних груп, які невдоволені своїм становищем. Однак існує умовний поділ на нетрадиційні, неорелігійні організації та псевдо релігійні групи. Нетрациійні – в першу чергу визначаються відповідністю своєї діяльності – загальноприйнятому традиційному віросповідуванню. Неорелігійні – ті, що виникли у відносно недавній період часу та перебувають на етапі свого становлення. Можуть мати живого вчителя, лідера тощо. Ведучи розмову про вказаний напрямок діяльності слід зазначити, що питома вага нетрадиційних та неорелігійних організацій на Закарпатті в порівняні з традиційними деномінаціями хоча є і незначною, однак - стабільно зростаючою. За темпами зростання нетрадиційні та неорелігіні організації - передові позиції займають в молодіжному середовищі. Найбільше це стосується релігійних об’єднань на загальнохристиянській основі, чисельність яких за останні роки продовжує зростати. Неокульти в сучасному суспільстві є не тільки релігійною альтернативою існуючим традиційним віруванням, - а часто виступають як одна із форм протесту (підґрунтя різні: соціальне, сімейне, політичне тощо), вияв свого «я» тощо. Крім дисидентського забарвлення їм притаманна і суто прикладна спрямованість. Для багатьох послідовників вони є не тільки формою пошуку Бога, Абсолюту, але й нетрадиційним способом розв'язання своїх особистих проблем, інколи - формою фізичного та психічного оздоровлення. Як частина загального релігійного процесу, неорелігії успадкували універсалізм, синкретизм, орієнтацію на спільний містичний досвід, які характерні їм у світовому масштабі. Неорелігійним рухам Закарпаття притаманні і певні специфічні ознаки. Зокрема, їх поширення здійснюється через посередників і не за умов послаблення традиційної релігійності, як за кордоном. Як правило, вірниками нетрадиційних організацій області є не корінні мешканці краю, а приїжджі. Традиційні релігії, намагаючись надати соціальним формам служіння сакрального відтінку, виконують практично корисну консолідуючу функцію. І в цьому їх позитивне значення. Релігійне служіння вони залишають лише для певного прошарку осіб – священнослужителів. Неорелігії, навпаки, переважно прагнуть відволікти людину від виконання її соціальних обов'язків і підмінити суспільні форми служіння суто релігійними. Звідси жорсткі вимоги до адептів віри щодо побудови їх власного життя. Неорелігії по своїй суті прагнуть до неподільного панування над психікою особистості. Часто людина в таких релгійних організаціях потрапляє в полон чужих бажань, і її поведінка визначається чужою волею. Ситуація нагадує схеми відносин‚ що будуються тоталітарними режимами, вожді яких прагнуть до беззастережного панування над волею людини. Власне, саме тоталітарна система є найбільш послідовною і розвиненою неорелігією‚ де місце Бога займає Вождь. Це якоюсь мірою пояснює певну психологічну схильність населення України до сприйняття сучасних неорелігій, кожна з яких фактично так чи інакше відтворює певну схему неототалітаризму з відповідною системою влади.