Для чого обманювати Президента держави, пресу та високопосадовців?

Cлідами публікації «Чи достатньо однієї каністри бензину для того, щоб позбавити людей життя?»: невже «клаптик» дубрівської землі цінніший за людське життя?

Безцінним даром від Владики Неба і Землі для нас усіх є життя. Саме воно однаково дано кожному із нас тільки один раз. Позбавити людини цього найбільшого Божого подарунку — є страшним гріхом перед Господом. Про це нам говорить п’ята Божа Заповідь: «Не убий». І ми, люди, маємо про це знати і дотримуватися: як її, так і ще дев’ятьох Заповідей Божих.
Також на захист людському життю стоїть і буде стояти завжди — Закон. Якщо є такі громадяни, які цього ще не чули і не знають, то нехай відкриють, прочитають і вивчать у Цивільному Кодексі України Ст. 281. «Право на життя». Тоді стане зрозуміло, що забирати життя в людини заборонено Законом.
Але, на превеликий жаль, чомусь поміж нами є і такі особи, які просто «закривають очі» як на Божі Заповіді, так і на Закони держави. Вони вважають, що їм усе дозволено робити на цьому світі так, як саме їм хочеться. З таким висновком чи думкою — ми не згідні, бо це є зовсім не так. І ось чому.
Вся справа у тому, що я і моя колега п. Вікторія, продовжуємо проводити журналістське розслідування по справі п. Віри Валько із с. Дубрівки Ужгородського району, в якої сусіди — родина Король і Шпонтак, вкрали частину землі і не хочуть її аж ніяк повертати ще й по нинішній день. До того ж, як твердить жінка, вони ще й знущаються над нею та порушують Закон. Різні скарги по цій справі вже декілька років поспіль «сипляться» як на вищевказаних сусідів, так і на інших людей, які бодай щось мають спільного із цією справою.
Особисто нас здивував немало цікавий факт: а чому ж це п. Віра ніколи не писала та не розповідала про те, що «витворяє» вона сама із двома родинами та іншими, хто, на її думку чи за її висновками, страшенно порушує Закон та знущається над нею?.. А чи не бачить вона, разом із своїм чоловіком, паном Петром, насамперед у собі — правопорушників?.. Та чи не здається їй, що своєю поведінкою вони двоє схожі на «диких звірів»?..
Щоб стало більш зрозуміло нашим читачам, про що ми хочемо продовжити писати, почнемо з того, що під час зустрічі та під час проведення журналістського розслідування у селі Дубрівка Ужгородського району мені і моїй колегині пані Вікторії також «пощастило» потрапити під «перепал» погроз, які «дарувалися» нам цими «чудо-людьми». Ми надовго запам’ятали цю «історичну» поїздку. Зробивши перші кроки у цій справі, сьогодні вже можемо сказати, що у нас «на руках» є заяви від жителів цього села Л. В. Король і Н. Ю. Шпонтак, де вони описують увесь «базарний красномовний нецензурний жаргон», який їм доводиться вислуховувати у свою адресу вже багато років. Ще й до цього всього, вони «приймають» до своєї душі страшні лайки і різні погрози. Про це ж саме і дає свідчення нам, у своїй заяві сусідка родин Шпонтак і Король — Олена Іванівна. Жінка пише, що страшно дивитися на цих «чудо-людей», коли ті починають обзивати обидві родини, погрожуючи їм спалити усіх заживо, обливши їх бензином та порізати на шматки всіх, одним словом — «урити». Пані Олена стверджує також, що пан Петро і пані Віра можуть у будь-який час позбавити життя двох родин разом з їхніми неповнолітніми дітьми. На її думку, Петро та Віра Валько потребують негайного медичного обстеження у лікарів, через свою неадекватну поведінку. Ми її у цьому підтримуємо, тому що бачили їх «хижу і дику» нестриманість, яка й нас самих лякає.
Вищевказані заяви обов’язково будуть надані нами до суду. Нехай вирішує Закон: чи мають відповідати за свої погрози «грізні» мешканці Дубрівки згідно Статті 129 Кримінального Кодексу України. Також ми хочемо надати суду ще й копії свідчення від п. Г. І. Оразкулієвої, п. І. І. Ціцей та заяву п. Т. І. Тимощук, оригінали яких, напевно, були подані до «ужгородської Феміди» Вірою Валько під час розгляду її справи, як доказ-свідчення від цих громадян. Але у недавніх заявах пана І. І. Ціцей та пані Г. І. Оразкулієвої, які були ними написані власноруч про те, що вони не подавали, не підписували та не писали жодного свідчення до Суду по цій справі, хоча хтось міг, без їхнього відома, це зробити. Якщо це так, тоді виникає запитання: а хто ж писав і підписував такі свідчення від їх імені? Чи не сама пані Віра їх писала і цим увела в оману Суд?.. Поки що стверджувати ми нічого не можемо і не будемо по вищевказаних заявах та свідченнях. Нехай у цьому розбереться Закон. Якщо буде доведено, що це підроблені документи, то пані Валько доведеться відповідати і по Статті 358 Кримінального Кодексу України.
Також ми не хочемо та не будемо мовчати і приховувати від наших краян звернення Віри Валько до Президента України В. А. Ющенка, Голови Верховної Ради України О. О. Мороза, Уповноваженій з прав людини Н. І. Карпачової, Комітету по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією при ВРУ, Голови апеляційного суду Закарпатської обл., Начальнику обласної міліції, Прокурору області Ю. Ю. Бенці, яке було надруковане у газеті «Эхо Карпат-Реформа» за 21 серпня 2007 року, №20 (86), під заголовком «Найбільша людська підлість - красти землю».
Якщо ми сьогодні повернемося знову до цього звернення у це ж видання, то в останньому абзаці прочитаємо: «…Прошу втрутитися негайно, бо, як мені стало відомо, у сусідів уже є державні акти на вкрадену ними землю. Я також хочу виготовити нові документи, як того вимагає закон, на ту землю, яка по праву належить мені. Благаю: зупиніть це свавілля. Адже це найбільша людська підлість - красти зкмлю, знищивши документи на неї, й притримуючись гасла: «Нічого не докажеш!».
Гарно написано. Але чи правдиво? Ні, це не правда, яку тоді писала вельмишановна Віра Валько навіть у столицю нашої неньки-України до Керівництва держави. Таке ж саме звернення за змістом подавалося і до різних інстанцій Закарпатської області. А все ж таки, ми сьогодні можемо стверджувати, що це обман. Адже 21 серпня 2007 року, на день виходу у світ до читачів газети «Эхо Карпат-Реформа», у пані Віри на руках вже була відповідь із Ужгородської районної державної адміністрації на її звернення, у якій чітко вказано: «…до Закарпатської Регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» не надходили заяви на виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки гр. Король Л. В. та гр. Шпонтак Ю. С.». У додаток до цього, пані Валько мала ще одну відповідь на друге її звернення, в якому Закарпатська регіональна філія ДП «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» повідомляє наступне: «…Перевіркою замовлень громадян зареєстрованих до журналу за період з 01.01.2003 року по 08.2006 року визначено, що замовлення гр. Шпонтак Ю. С. та гр. Король Л. В. до Філії не надходило і роботи по оформленню правоустановчих документів на право власності на земельні ділянки не розпочинались».
І так, маючи такі зрозумілі відповіді-документи на свої звернення, пані Віра про них змовчує у пресі та продовжує обманювати не тільки Керівництво Закарпатської області, але й самого Президента України — В. А. Ющенка. Але ж чому?..
На цих результатах проведеного журналістського розслідування ми не зупиняємося, а йдемо далі. На нашу думку, що "не за горами" вже той час, який дасть нам змогу «розставити крапки над «і»». Досить було обманювати людей і «висмоктувати» кров своїм односельчанам, журналістам та всім іншим, хто причетний до цієї справи.
Далі буде...
P.S. Вельмишановна Віра Валько, маємо до Вас прохання. По-перше, припиніть, будь ласка, надалі, разом із паном Петром, обзивати нецензурними словами своїх сусідів: родин Шпонтак і Король, пригрожувати їм та «кидати» на них страшні лайки . Не забудьте, що у них є неповнолітні діти, які все це чують і запам’ятовують. По-друге, просимо Вас взяти в руки архівну довідку, на яку Ви весь час посилаєтеся у своїй справі і заявах, та зробити математичні перерахунки, які дадуть Вам змогу зрозуміти: скільки, все ж таки, землі, саме Вам, належить за заповітом Вашої покійної матері?.. Даємо першу невеличку підказку: 1 кв. сажень — 3 локті, 1 локоть — 0,71 метра...
Тетяна Горянка, Вікторія Попович

«Чи достатньо однієї каністри бензину для того, щоб позбавити людей життя?»