Лавреаты Руськой премії. Пудкарпатська Русь. 2 часть.

Представляти Фелікса Давыдовича Кривина ( http://www.premija-ru.eu/krivin.htm ), видав, и не мушу - ёго и туй у нас знают, и в Росії, и в Украйинї, и в Ізраелу. Дустав им вун премію за то, же уд року 1955 по 1998 жив в Ужгородї и туй такоооє вучинив... а щи за ёго бесїды из пустынёв Неґев, за сентіменты и споминкы о Пудкарпатськуй Руси у повіданях, куртых діалоґах, стисканях и вершах:НЕОБЫВАНЫЙ ОСТРОВ. Главы из повісти "Пустыня сказала"«...Поповідам ти, пустынё, за маленькый варош на маленькуй ріцї, до котрой накрышили маленькых необываных островув. Ріка їх сануючи убтїкала, обы ся, варуй Боже, не втопили, хоть там и плытка вода. Надовколы зеленый варош, ци то зоступав из гор, ци ипен спинав ся горі, айбо так помалючкы, же видїло ся, гибы стояв фурт на містї. А быв там єден маленькый островик, акурат просто дома, што ся кличе Рафанда...-Красноє имня, -повіла пустыня.-Я бы такоє любила. Пустыня Рафанда. Красно, што? - Прошу тя, не скач ми до бесїды...» СТИСКАНЯ великых дїл до мацїцькых.Стисканя байкы Ворона закракала на вшиток воронячый ґаґор. Сыр вупав, а лишка го сцибрила. Де ю теперь найдеш? Напий ся за сыром воды. Што булше папулю ростваряш, то булше пропустиш.Стисканя романа "Анна Каренина" - Анцё, поїзд!.. Дашто мусим привести из припитных вінчув пана Кривина: «...Дорогоє товаришство, приятелї, краяне и єднодумникы! Не є ня межи вами, но вы доґде єдного єсьте в менї. И не лем в менї, али и в моюм бываню, в майбулшуй хыжи, за майбулшым столом, убкладеным из вшелиякыма стравами и питём. Не буду вас звідати, ко што буде пити, бо всї будут пити вшитко и загощовати ся вшиткым. На таку далечину тото не пошкодит вашым жолудкам. А я правом ґазды голошу тост за вас, моих приятелюв и соратникув цїлого мого довгого житя. И признаю ся, же я за тото цїлоє житя ишов, не даючи собі з того справу, ид Руськуй премії. Щи и тогды, коли Александра Ґеґальчія не было на світї, я уже ишов ид премії імени Ґеґальчія. Перейшов им попиля премії Сталинськой, перепутовав коло Ленинськой, перескочив через премію Ленинського Комсомола из надїёв даколи, на самум схылї віку, прошкынтати мимо Нобеловой, мимо, мимо, просто ид Руськой премії, котра уже маячила здалеку. Я дякую судьбі. А она ся ниячит, бо коли дякуют, та и наріканя перед дверьми. Дякую Ивану Серґеєвичу Турґенєву, котрый повів, же кебы не русчина, впав бы до безнадїї, видячи што ся дїє на вутцюзнинї. Не бізувный им, ци помогла бы му русчина при видї того, што дїє ся на вутцюзнинї днесь. Руська премія бы му помогла. И я бы ся єї зрюк на ёго хосен. Дякую ёму. Дякую Пушкину, Лермонтову, Толстою, котрі дали нам сесь прекрасный язык. Я двигаю погарик за Пушкина, Лермонтова, Чехова, Толстоя и, правдаж, за Александра Ґеґальчія, закладателя уддавна чеканой Руськой премії, котрый не санує часу и гроший на пуддержку руського языка и руськой літературы. Жівіо, Саша Ґеґальчій! Саша Пушкин велико бы Вас одобрив. Наливаєме, цоркаєме ся, вупиваєме тай имаєме ся до закусок.» Нараз повім майголовноє про далшого лавреата Василя Матолу: Поет... А дале пак додам: русинськый, вірный, негамішный, спонтанный. Што се до награды, то вун казав: «Я страшезно розгабованый... Така честь... Я лїпше буду читати стихы... Сеся премія сопротив мене - величезный аванс... Айбо я Русин, я буду робити... и вірую, же тото заслужу! » Василь Павлович Савчинець ( http://www.premija-ru.eu/matola.htm ) родив ся в селї Ивановцї Мукачовського округа 10го марця 1960. Русин. Учив ся в Ужгородськум техникумі електронной апаратуры. Робив інженером на Механичнуй Фабрицї, ведучым фахманом Межинародного Торгового Дома «Ужгород», продіректором «ТОВ Автопобут», майстром «ВАТ Виробниче будівельне підприємство». Уд року 2005 артіста Закарпатського Народного Хору. Автор зборника «Пирші і не пуслідні сторінки». Участник фестівалув гумору «Словоблуд 2004» и «Вишневі усмішки 2006». Быв печатаный в областных періодиках. Женатый. Быват в Ужгородї. Має двоє дїтий, сына и дївку, што студуют на кієвськых высшых школах.Дустав им премію за вірность русинському языку и русинськуй утцюзнині, за книгу "Русинська иконка", за верш Русинська загадка для діточок Што такоє – на стовпі „Галя” ? Угадай, брате муй, украйинцю Што такоє – у креденцу анцуг ? Удагай, заклятый ты німцю. Што такоє – шандарь і пендрик ? Угадай ты, піченый мадяре. Што такоє малинький погарчик ? Угадай ты, мацкалю Іване Де в Мукачеві „Красна голка” ? Най угадать словак і чех А поляк най мені отвітіть Ко такий є Валенса Лех ? Де ся діла румуне границя ? Што із Луга тече у Бичків Презідент із якої Державы На Говерлі пуд корча сів ? Ко вгадав, тот зомнов щи ся бавіть ! Ко не знає - русина йзів!Много пише Василь про свої чувста до Украйини:Ключовий момент Молода Вкрайино – прибери стіну цю Прадід, дід русина – тебе не ганьбив Полюби, як брата, обніми як сина Більше революцій най би м не робив Украйинї Не скажу тобі мамо, мати в мене одна. Що родила мене і на світ оцей грішний, Такого малого принесла. Не скажу, що любов ти найперша моя. Мою першу любов за далекі моря ЇЇ доля у пошуках кращої долі занесла Не скажу ще багато чого Бо ти зовсім іще молода.