Люди – не звірі, а овоч – не гриб або Чому в Хусті полюють на людей

Сцени з "полюванням" на торгівців сільгосппродуктами в центрі Хуста стали традиційними. Влаштовуються такі собі облави на людей, які хочуть продати овочеву чи м’ясо-молочну продукцію мешканцям райцентру. У чому провина тих, хто прийшов, щоб реалізувати лишки товарів і заробити сяку-таку копійку, ніяк не можу збагнути. Вони реалізовують своє право торгувати, і аж ніяк не винні в тому, що корумпована влада за вісімнадцять років не створила їм належних умов для торгівлі овочевою та м’ясо-молочною продукцією. Розтринькала навіть те, що одержала у спадок від попередньої влади. Я маю на увазі павільйон на ринку та територію біля податкової інспекції, де планувався овочевий ринок і були змонтовані металеві конструкції – два критих модулі. Вони були у таємний від громади спосіб відчужені, тобто продані без її на це згоди. Таким же «корупційно-узаконеним» чином місто позбулося й інших об’єктів, потенційно придатних для ринкової торгівлі. Насамперед, це – колишні їдальня угорських будівельників та рухівський офіс із прилеглою до нього територією по вулиці Свободи. Всі ці об’єкти, як і чимало інших, були придбані спритниками за підсобництва влади. До речі, серед тих спритників є і самі представники влади або наближені до неї особи. Як на мене, то все це було фактично вкрадено від хустської громади. Що ж ми отримали натомість? Нескінченні магазини, заклади для проведення весіль та інших урочистостей, якісь склади, банк. А ще буде панський будинок, який тепер споруджується. Від таких об’єктів, як і від автомобілів, Хуст уже задихається. Замість того, щоб створити максимально сприятливі умови для торгівлі овочевою та м’ясо-молочною продукцією сотням трударів, завдяки яким і існує ця держава, і водночас подбати про хустян, щоб могли купувати сільськогосподарські товари в нормальних санітарно-гігєнічних умовах, місцева влада влаштовує «полювання» його на продавців. Можна назвати, як завгодно – гоніння, переслідування – суть від того не змінюється. Бо влада створила такі умови, що люди з сіл, немов злочинці, ховаються по підворіттях від міліції, намагаючись продати якусь городину чи пляшку молока, грудку сиру. А ті щасливці, яким поталанило прилаштуватися на якомусь клаптику на ринку, стоять там як у камері для катування, не маючи змоги навіть поворохнутися. Що це, як не масове порушення людської гідності і елементарних людських прав? Як не дивно, але такі дії не викликають жодної реакції з боку прокуратури. Хочу, щоб читачі розуміли, що я жодним чином не захищаю вуличну антисанітарну торгівлю, а звинувачую у її існуванні хустську владу, бо вона, і тільки вона, винна у цьому. На завершення хочу сказати, рано чи пізно владі доведеться за це відповідати. І не лише за це, а й за розриті вулиці та збиті тротуари, обшарпані будинки, відсутність нормального водопостачання, загублену річку Хустець і захаращене сміттям місто, занедбані заклади охорони здоров’я, масове безробіття серед хустян, як і за інші біди їхнього «високоякісного» та «комфортного» життя. Дмитро СКРИП, голова Хустської районної організації «Общества подкарпатських русинов»Русинська Родина