Яценюк – головний провокатор «Євромайдану»

Київський Майдан… Добрати точне дієслово, що мало б визначити події на сьогоднішньому Майдані, вкрай важко. Доречно сказати «існує», або просто «є». Такі скудні ознаки дії найбільш точно відображують майданне сьогодення. Він просто є. Географічно – на карті столиці, і практично – присутністю різноманітного люду. Щоправда, партійні намети та купи сміття витіснили з головної площі країни традиційні святкові народні гуляння. Про «Євродух» Майдану не йдеться взагалі. Ще наприкінці листопада минулого року його придушили опозиційні керманичі, технічно підмінивши згаслий народний порив власними клонами політичних амбіцій. Отже, сьогодні доцільніше казати про бродіння київським майданом партійних зомбі, що все тими ж опозиційними керманичами видається за «споконвічне прагнення українського народу». Підтримувати ілюзію «існування» із кожним днем становиться складніше. Живильні ресурси обласних партійних «активістів» вичерпано іще напередодні новорічних свят. Власне, як і джерела фінансування «свята української демократії». А яке ж свято із порожнею кишенею та на голодний шлунок? Єдності до лав опозиції така сумна атмосфера ідейного банкрутства явно не додає. Проте, без щоденних вистав майдан не просто згасне – під уламками неминуче опиняться політичні амбіції «демократів»-опозиціонерів. Забезпечити ілюзію «стійкого» українського майдану треба будь-якою ціною! Саме так виглядає найближча майданна стратегія опозиційних керманичів. Кожен з них підкидає до тліючого вогника свої дрова. Хтось кружляє київськими вулицями зі смолоскипами, хтось – красується на помостах поряд із закордонними кінодівами та іноземними демократами, хтось – вигукує «ідейні стимули» майданного бродіння. На премію з «креативності та красномовності» із впевненістю може претендувати Арсен Яценюк. Наприклад, саме йому належить «ініціатива» з покарання спецпризначенців «Беркуту» та членів їх родин. У буквальному сенсі – із встановленням адрес та моральним та фізичним тиском. Чим не привід для «ідейного» гуртування нудьгуючих «протестувальників»: кожна «свідома» людина має камінцем виказати свою громадянську позицію! Дивна «демократія», чи не так? Проте, про наслідки такого вільного трактування «народного» волевиявлення пан Яценюк турбуватись не звик – у решті-решт, в нього є депутатська недоторканість. А відповідальність мають нести «винні». З числа народу. Можливо, й під сценарієм побиття журналістки Чоровол теж підпис самого «креативного» українського «політика»?Надійка Фрідман, “Європейський репортер” (eu-reporter.org)