Закарпатська туфта, або "А5" — дуже молодіжна газета!

Нарешті з'явилася ще одна справді "якісна" література. Та ще й в Закарпатті! Ніхто не радіє, натомість видавці вищезгаданого "А5" — люди вельми харизматичні, бо будуть пишатися кожнісіньким плодом своїх "титанічних" потуг для створення різного алфавітного продукту. Продукт, переважно, частенько посмерджує, але молодовита молодь не бажає самокритикою турбувати свої ніжні голівки. Натомість, молоді дівки й парубятина "валить напролом" із своїм "літературним" кізяком, вважаючи, що то довбня. Подібна творча "дубина" смердить, а молоді таланти думають, що то — родзинка їхнього таланту.., яку й полизати один одному можна. Геніальний задум створити "А5-Закарпаття" зародився у тілі, або голові Віталія Глаголи. Для зародження даного задуму Наталка-скакалка — редактор випуску — прибула до Одеси після запрошення стати учасником літньої школи молодіжної преси. Адже, для певних осіб пресу поділили на молодіжну й сивочолу, або й зовсім виснажену — лису. Чобань увійшла в Одесу, як Сергій Лєйвіков в Наталку зі своїм одеським "А5"! Після цього на світ виповзла весняна й тематично невпевнена закарпатська форма "А5", яка, за словами самої ініціаторки, створена для спілкування молоді на всеукраїнському рівні, і не тільки... Але про яке спілкування йдеться — не ясно. Та до чого тут газета взагалі?! Відчуйте запах цієї родзинки та оцініть подібне хау-ноу, котре, можливо, колись було ноу-хау. Сьогодні видання тиражується у Києві, Черкасах, Запоріжжі, Дніпропетровську, Житомирі, Вінниці, Донецьку та Кіровограді. Але, для Закарпаття, почалося все з одеського потенційного батька Сергія Лєйвікова, котрий Наталію штовхнув у дану прірву мистецтва. "Не давай мавпі газету" — ось про що хтось забув, або думав тоді не про те, пітніючи. Маємо що маємо, а маємо саме "А5", або газету незрозумілого призначення. З першої сторінки на Вас дивиться особа бандитської національності, котра згодом виявляється редактором з п'яною пикою та очима, сповненими нависаючими бровами. Такий собі монстр-зловмисник, який підняв свій язик на молодь, образивши її своїм "А5", що є не молодіжною газетою, а страшним сном школярика. У одній із статей наш дорогий автор взагалі "видав" геніальну фразу, щось на кшталт: завдяки "А5" всі тепер знатимуть, що сучасна молодь не тільки сидить за комп'ютерними іграми, а й читає газети!.. Хіба такі люди можуть створювати газету для молоді, щоб та була справді молодіжною та "невідмороженою", як "А5"? Як можна було подібну газету назвати молодіжною? "Очманіти можна!" Така "молодіжна" макулатура почесно ледве не дотягнулась до рівня нещасної рекламної брошури. Добре, що не релігійної, бо довелося б тягатися по судах, розподіляючи авторські права з автором Біблії. Тематика тут дуже різнобарвна, якщо уявити ніби хоч в одному реченні з даної газети є барва. На кожній сторінці щось дуже смутне та несуттєве ні для молоді, ні для старшого покоління. Кожне речення хворе на самотність — молодого рум'янцю не видно навіть за горизонтом. Видання не закликає нове покоління до чогось нового (та хоч до чогось закликало б), але ні! Вам тут пропонують один шлях — чорно-біле існування без жодного екстриму, про який так часто згадується у газеті "А5". Куди ж йти молоді та як жити після всієї байдужості суспільства та "А5-Закарпаття"? Газетний простір такий "густий" на важливу для молодих інформацію, що навіть вмістив на цілу сторінку поради щодо проведення Свята жінок. Евеліна Гурницька подібний матеріал підготувала неймовірно "чудово". А саме, Гурницька радить дарувати необмежені в кількості подарунки своїм необмеженим у кількості жінкам — бабам-мамам-дівкам. Порада хороша, а чеки присилайте на адресу редакції "А5-Закарпаття", бо там Вам усі витрати компенсують. Також на 8 Березня рекомендовано багато розціловуватись та говорити гарні слова — головне не за спинами своїх коханих... Також Евеліна відкрила очі читачеві тим, що можна навіть у дискотеку сходити, на боулінг, в сауну-басейн, на гумористів "Кроликів", у ресторан при готелі "Унгварський" або "Прага", "Ретро"... Звісно молодь "зможе" дозволити собі такий відпочинок, бо Ужгород любить обдаровувати працюючу половину її казковими зарплатами. Про останнє я чесно збрехав, бо молодих на роботу за вигідних умов не беруть! Але навіть з такої ситуації Евеліна Гурницька знайшла вихід: "Запропонуйте своїй дівчині покурити кальян". За цю фразу я був закоханий в Евеліну до сліз — ще й досі інколи плачу, коли згадаю... А хто це тут?! Це ж сам Андрій Любка, тобто геній. А що він робить на сторінках молодіжно спрямованої газети? "Херню гонить!" — саме так відповіла мені молодь, що була ознайомлена з "А5", а також порадила Андрієві придбати собі новий мозок. Якщо ж на "Краснодонців" не знайде, хай замовить за допомогою інтернету. Хоббі у Любки — є! Він любить випити, потім написати щось та їздити по всій Україні, нав'язуючись людям, пхаючи свої класні вірші. Андрія Любку я люблю за те, що він невимовно любить себе та скоро помре "молодим поетом".., або ж "старим президентом". Подібна особа в президенти згодилася б! Ось я й чекаю цього зоряного для вічнонещасної України часу. Але, на жаль, Любку любить і Христина Вінявська. Бо Вінявська на 12-й сторінці "А5" нечесно похвалила цього віртуального неформального ніякого генія. Але давайте не поспішати із висновками, бо грянув один з найбільших за масштабами літературних фестивалів "Березневі коти-4", де ми й прочитаємо, як анекдот, всю ідеальність Андрієвої особистості та його післягорілчаної творчості. Тож не пропустіть це велике дійство та приходьте поглянути на те, як виглядає сучасна закарпатська творчість, зокрема література. Якщо ж Вам потрапить до рук газета "А5-Закарпаття", насамперед поспівчувайте В. Глаголі, Н. Чобані, Х. Вінявській, О. Бежевець, Ю. Микулі, Е. Гурницькій, В. Дьоміну, Н. Боднар, О. Балогу, О. Стецишину, М. Абакумову, І. Паламарчуку, М. Стефанцову та, навіть, Р. Жорнику. Ці люди спробували зробити щось відповідне своєму рівню, бо на більше нездатні. Але все ще попереду, якщо ноги не з голови ростуть. Тож побажаємо всього найкращого тим пикам, що так страхітливо фігурують на першій сторінці зовсім невдалого видання.P.S. Спробуйте ще!Назар ЗУБАЧ