Знову про „поросячі” дипломи,або МДУ за крок від агонії

Знову про „поросячі” дипломи, або МДУ за крок від агонії До цього листа нас спонукали не тільки публікації в газеті „Правозахист” за квітень 2009 року, адже викладені факти хабарництва та зловживань мають місце, а і саме інтерв'ю виконуючого обов'язки ректора Мукачівського державного університету в обласному тижневику "Неділя", опубліковане у номері 7 (22) від 21-27 лютого. І на це є вагомі причини. Ми уважно слідкували та допомагали у становленні Мукачівського гуманітарно-педагогічного інституту, спостерігали за процесом реорганізації мукачівських вузів. Тому ми звикли до зверхньої риторики в.о. ректора, його неповаги до педагогічної освіти, не зважаючи на власний величезний викладацький досвід. Напевно в.о. залишився освітнім адміністратором та науковцем, але так і не став педагогом і вчителем. Деякі виклади у його інтерв'ю нас при цьому щиро здивували. Грішним ділом подумали про здоров’я в.о. Ми приємно вражені, що хоч зараз в інтерв'ю визнається неспроможність Мукачівського технологічного інституту протягом років створити на своїй базі університет: “ми були недостатньо потужними: і кадрів не вистачало, і студентів. В другий раз нагадали про це у 2004 році, однак знову невдача”. Напевно МТІ не відповідав акредитаційним вимогам для створення університету. Для його створення потрібно було об'єднання з Мукачівським гуманітарно-педагогічним інститутом, який за п'ять років, не “виходячи” з філіалу, спромігся акредитувати п'ять педагогічних спеціальностей, з яких три за освітньо-кваліфікаційним рівнем “магістр”, та в ньому навчалося понад 1500 студентів (без педагогічного училища). А в інтерв'ю визнається, що МТІ “ж був філіалом Технологічного університету Поділля”, а на час об'єднання МГПІ вже мав 11 років самостійного існування, безрезультативних для реорганізації в університет. В інтерв'ю вказується, що “об'єднання йшло не так гладко, як би ми того хотіли”. Це недивно, ми обізнані з процесом реорганізації вузів у Мукачеві, який завдяки керівництву МТІ перетворилося з об'єднання на приєднання МГПІ. Що викликало природне обурення колективу Мукачівського гуманітарно-педагогічного інституту, який ще до об'єднання майбутній в.о. ректора ставив у меншовартісне становище. У керівництві новоствореного вузу не знайшлося місця для провідних науково-педагогічних працівників, які стояли у витоків творення педагогічного вузу на Закарпатті. Нікому з колишнього керівництва МГПІ не було зроблено ніяких конкретних пропозицій. Це напевно, як визнається в інтерв'ю, результат своєрідної “об'єктивної, виходячи зі здібностей кожного” кадрової політики. Напевно керівний склад новоствореного вишу підбирався за принципом особистої відданості в.о. ректора, адже з них ніхто не має досвіду специфіки роботи ні з гуманітарними, ні з педагогічними спеціальностями. Приємною несподіванкою для нас є визнання в.о. ректора науково-педагогічного потенціалу Мукачівського гуманітарно-педагогічного інституту. За його твердженням в інтерв'ю, лише в один день його залишило “30 викладачів”. Викликає наше велике обурення тільки формулювання, що “колишній ректор МГПІ звільнив” їх. В.о. ректора звик до авторитарного стилю керівництва на чолі вузу, але він напевно забув, що ми живемо у демократичному суспільстві, де звільнення без підстав або без згоди заборонено законодавством. Тим більше жоден із цих викладачів не подав до суду про незаконне звільнення, що є підтвердженням м'яко кажучи неправди в інтерв'ю. Це було вираженням власної позиції викладачів щодо процесу реорганізації вузу та небажання працювати під керівництвом такого в.о., а не “ударом нижче пояса”, як стверджує в.о. ректора. Адже відтік науково-педагогічних працівників колишнього МГПІ продовжується. Протягом чотирьох місяців роботи новоствореного вузу його залишило принаймні 8 викладачів колишнього МГПІ, з яких шість кандидатів наук. І не тому, що вони не відповідають вимогам роботи у нових умовах, а через незгоду з політикою керівництва нового вузу. У той же час в.о. ректора “категорично заявляти не може”, що “з кадровим потенціалом проблем немає”. В.о. ректора в інтерв'ю стверджує, що “у нас працює 43 доктори, професори”. Нас здивувала така цифра, адже їй можуть позаздрити навіть вузи з десятирічними традиціями. Звідки ж така цифра? В.о. ректора не конкретизує, скільки ж з них основних працівників. Напевно ця “вражаюча” цифра забезпечується за рахунок переважаючої більшості сумісників, значна частина з яких “підсніжники”, яких студенти не бачили, а лекції проводять замість них аспіранти та викладачі без наукового ступеня. Напевно ця інформація зацікавить інспекцію закладів освіти МОН України та управління з акредитації та ліцензування. Ми маємо приклад управлінського шахрайства. Для прикладу – аналіз складу кафедри теорії та методики початкового навчання, оприлюднений на офіційному сайті новоствореного вузу. З чотирьох докторів наук, професорів – один тільки на постійній основі (доктор сільськогосподарських наук), а інші троє – сумісники. З них за основним місцем роботи одна – декан психологічного факультету у Луцьку, другий – завідувач кафедри у Херсоні, а третій, який і виконує функції в.о. завідувача кафедри – професор Ужгородського національного університету. Чи можуть вони повноцінно виконувати свої функції? До речі, ні один з них не є спеціалістом у галузі початкової освіти. І таких прикладів можна наводити багато. З болем та надією – викладачі МДУ.