Русини світу симпатизують намаганням України вступити до Євросоюзу?

Нещодавно голова Всесвітнього конгресу русинів Павло Роберт Маґочій, разом з делегацією від громади американців русинського походження, зустрівся у Вашингтоні з представниками посольств України, Румунії, Угорщини, Словаччини, а також Державного департаменту США. Членами делегації американців русинського походження були Джон Ріґетті, Національний президент Карпаторусинського товариства та інші діячі цієї організації: професор Елейн Русинко, доктор Мікулаш Попович, доктор Віктор Габурчак, Дін Полока та Карен Вар’ян. Метою зустрічі було інформування представництв іноземних держав, а також держдепартаменту США про становище русинів у кількох європейських країнах.У Посольстві України, розміщеному в елегантній історичній будівлі у фешенебельному Джорждтаунському окрузі американської столиці, професор Маґочій описав щиру радість американців русинського походження з приводу розпаду Радянського Союзу та народження незалежної України, а також, недавніх подій Помаранчевої Революції, що у січні 2005 р. привела до влади прозахідний уряд на чолі з Віктором Ющенком. Голова Всесвітнього конгресу нагадав представникам посольства України, що русини Закарпаття, на відміну від інших національних груп цього регіону, були серед найвідданіших прихильників кандидата в президенти Ющенка і що русини Північної Америки брали участь в кампанії на підтримку Помаранчевої Революції. Він також додав, що русини в Америці, так само як русини європейських країн всім серцем симпатизують намаганням України вступити до Європейського Союзу. Членство України в цій організації знищило б нову «залізну завісу», яка відділяє цю державу від решти Європи і пролягає через історичну Карпатську Русь, розділяючи русинів Закарпаття та їх братів у сусідніх державах-членах ЄС—Польщі, Словаччині та Угорщині.

Серед проблем, що перешкоджають тіснішим стосункам України з Євросоюзом та сподіванням на майбутнє членство в ньому, є позиція цієї держави стосовно русинського населення Закарпаття. Україна є єдиною країною у Європі, що не визнає русинів як окрему національність. Русини не є «субетносом українців», наголосив професор Маґочій, і така позиція, що все ще офіційно побутує у Києві після Помаранчевої Революції є порушенням основних прав людини. Вона ставить під загрозу зусилля України по зближенню з Європейським Союзом, де русини визнані як окрема національність.

Професор Маґочій також поінформував українське посольство про те, що протягом минулого десятиліття громада американців русинського походження активно надсилала ліки та медичне устаткування до лікарень на Закарпатті. Причиною того, що саме Закарпаття стало об’єктом цієї благодійної діяльності є те, що американські спонсори бажали допомогти батьківщині своїх предків-русинів. Наприклад, мешканець м. Бінґамптон, штат Нью-Йорк, американець русинського походження Майкл Кундрат організував доставку 12 контейнерів медичного обладнання, вартістю понад 4 мільйони доларів. Чи не виглядає це дивним, запитав професор Маґочій, що незважаючи на такі величезні заслуги у доброчинній сфері, пан Кундрат не був удостоєний навіть газетної статті в Україні, не кажучи вже яку-небудь почесну грамоту чи іншу відповідну нагороду з боку місцевих властей. Що означає це мовчання? Чи була б реакція такою самою, якби, припустимо, американець українського походження, предки якого походять з Галичини, надіслав таку саму спонсорську допомогу до лікарні у Львові?

У посольстві Румунії делегація русинів американського походження висловила задоволення з приводу ліберальної політики цієї держави стосовно національних меншин і побажала уряду цієї держави успіху у підготовці до вступу до Європейського Союзу, запланованого на 2007 рік. Головню темою обговорення, яке викликало найбільший інтерес представників румунської амбасади, був Дев’ятий всесвітній конгрес русинів, що повинен відбутися в Румунії у червні 2007 р., а саме в місті Сиґет поблизу кордону з Україною в історичному регіоні Мараморош (Марамуреш).

Румунія висловила готовність показати себе з найкращого боку під час майбутнього Всесвітнього конгресу русинів. Представник посольства запропонував запросити на конгрес урядовців Європейського Союзу, які займаються проблемами меншин, прав людини та співробітництвом між прикордонними територіями.

Професор Маґочій також висловив побажання, аби інфраструктура Сиґета була удосконалена, збудовано нові готелі, великі зали та реставровано місця історичної пам’яті русинів, такі як будинок суду, де у 1914 р. відбувався ганебний процес проти православних русинів та приміщення, де засідала Марамороська Руська народна Рада у 1918 р.

Дискусія також торкнулася недавно збудованого мосту через р. Тиса, який з’єднує Сиґет і Солотвино на північному, закарпатському березі Тиси. Цей міст має не лише величезне практичне, а й символічне значення, адже вперше за понад півстолітній час він дає можливість русинам, що мешкають по обидва боки кордону вільно спілкуватися. Споруда ця повністю готова до експлуатації, проте залишається закритою.

Затримку з відкриттям мосту пов’язано зі вступом Румунії до ЄС та необхідністю дотримуватися суворих правил цієї організації стосовно контролю над кордонами ЄС, що має розширитися. Професор Маґочій запропонував, щоб принаймні міст було відкрито для русинської делегації з України, яка могла б перетнути його пішки, йдучи на конгрес 2007 р. Чи може бути кращий шлях для підкреслення прозорості кордонів як відкриття мосту з Україною у рік вступу Румунії до Європейського Союзу!

У Посольстві Угорщини делегації русинів американського походження висловила задоволення з приводу створення в Угорщині автономних самоврядних громад національних меншин. Русини визнані в цій державі як окрема національність і мають 32 такі самоврядні громади, а також загальнодержавних координаційний центр в Будапешті. Делегати та представники посольства обмінялися думками з приводу проблем, які постають перед Угорщиною стосовно критерію належності тієї чи іншої особи до певної національної групи.

Особливе значення мала пропозиція посольства Угорщини у Вашинґтоні про співробітництво з організаціями американців русинського походження, а саме організації у будинку амбасади виставок, культурних програм, що акцентували б досягнення русинів у нинішній Угорщині. Ця ідея, звичайно, потребує співпраці американців русинського походження з керівними органами русинського меншинового самоуправління в Будапешті.

Організація програм русинської культури була також запропонована представниками посольства Словаччини. У центрі розмови, що відбулася тут, однак, стало занепокоєння делегатів недавніми подіями пов’язаними з русинами у самій Словаччині. З одного боку, висловлювалося щире задоволення з приводу значних досягнень русинів Словаччини, таких як визнання їх окремою національністю, державна підтримка професійного русинського Театру імені Олександра Духновича, кодифікація літературного стандарту русинської мови, видання численних публікацій цією мовою, відкриття відділення русинської мови та культури в Пряшівському університеті та класів з вивчення русинської мови та культури в кількох початкових та середніх школах (гімназіях).

Але більш інтенсивну дискусію викликали існуючі проблеми. Голова Всесвітнього конгресу русинів професор Маґочій вказав на серйозні недоліки в розподіленні бюджету Словаччини призначеного для культурної діяльності національних меншин таких як русини. Наприклад, кошти розподіляються у січні даного фінансового року, а їхнє отримання відбувається найраніше у червні, а часом у липні, серпні чи навіть вересні. Оскільки це явище повторюється протягом минулих десяти років, виникає підозра. що в даному випадку має місце прихована дискримінація національних меншин цієї країни. Посол Словаччини у США пан Растіслав Качер, який провів майже півтори години з делегацією русинів, дав вмотивовану відповідь на це питання. Він визнав, що розподілення бюджету Словаччини є дійсно дуже проблемним, але ці проблеми аж ніяк не обмежуються національними меншинами. Така сама ситуація з такими ж негативними результатами існує, наприклад, у фінансуванні словацької армії.

З іншого боку, зауважив посол Качер, представники уряду повинні визнати, що національні групи подібні до русинів знаходяться у «вразливій ситуації». Причиною цієї вразливості є факт, що на відміну від більшості інших національних меншин, русини не мають держави, до якої вони могли б звернутися по допомогу, чи то фінансову, чи то моральну. Отже русини вимагають особливої уваги від словацьких урядовців та політиків.

Професор Маґочій також торкнувся питання про розподіл коштів. що призначаються для національних меншин. Не бажаючи брати на себе безпосередню відповідальність за цю справу, словацьке міністерство культури заснувала консультативну раду, що складається з представників русинів та одного працівника міністерства. Функцією ради є визначення організацій та проектів, які повинні фінансуватися. Але кого представляє ця консультативна рада? Чому, наприклад, двоє з чотирьох її членів-русинів мешкають у Братиславі, в той час як абсолютна більшість русинів приживає на крайньому сході Словаччини?

Деякі члени делегації американців русинського походження висловили особливе занепокоєння фактом, що найстарша та найавторитетніша русиномовна газета, яка почала виходити після Революції 1989 р. «Народны новинкы», відома далеко за межами Словаччини, у 2005 р. не дістала ні копійки державного фінансування. Натомість, усі кошти було надано недавно заснованій газеті «Інфо-Русин», деякі з чисел якої містять до 40 відсотків матеріалів словацькою мовою! Один з делегатів нагадав у цьому зв’язку, що кошти, що надаються чудовому виданню русинів Угорщини «Русинский світ», пропорційно зменшуються. якщо статті вміщені на його сторінках подано мовою іншою, ніж русинська. Безперечно, політика міністерства культури Словаччини та його «русинських» консультантів ставить під сумнів занепокоєння цієї держави «вразливим» становищем її громадян-русинів.

Нарешті, професор Маґочій та інші делегати висловили серйозне занепокоєння фактом, що словацьке міністерство освіти фінансує лише вісім початкових класів з вивчення русинської мови та культури, в той час як решта чотири фінансуються з інших джерел. Іншими словами, до громади американців русинського походження звертаються з проханням про кошти на виплату заробітної плати вчителів чотирьох існуючих класів, шести пропонованих класів та вихователів 12 дитячих садків, що плануються відкрити в населених пунктах, де існують русинські початкові класи. Як це можливо, що країна-член Європейського Союзу з економікою, яка бурхливо розвивається, про що говорять засоби масової інформації, повинна залежати від русинів в США і Канаді у справі фінансування відносно невеликої кількості початкових класів та дитячих садків? Словацький посол погодився з цими аргументами і пообіцяв підняти різні питання, що обговорювалися на зустрічі, перед відповідними органами в Братиславі.

Зустрічі, що відбулися 14 листопада у Вашинґтоні були першими, здійсненими Голови Всесвітнього конгресу русинів з офіційними представниками урядів країн, де мешкають русини. Місцеві організатори також надіслали прохання про зустріч до Посольства Польщі, однак на жаль, це була єдина країна, що не відповіла на це прохання. Усі сторони погодилися, що співробітництво Всесвітнього конгресу русинів та організацій американців русинського походження з представниками України, Румунії, Угорщини та Словаччини повинно продовжуватися. Ми звичайно будемо продовжувати працювати з цими державами, а також в майбутньому бажали б також встановити контакти з Польщею, Чеською республікою та Сербією і Чорногорією.
Национальность "русин" признают наконец официально?
На Закарпатті створили Асоціацію ...однофамільців!
У полі зору Міжнародного комітету славістів — русинська літературна мова
Закарпаття: "Малий Березний: Село у межиріччі Ужа та Ублянки"