В кинопрокат вышел фильм о закарпатском Кротоне "Иван Сила" (ВИДЕО)

Він не міг бути українцем хоча б тому, що коли він народився, України не було і в задумі.

Наші предки ся вже обійшли. 10 стлоіть тягнулися до Київської Русі. Слово русин пішло від Київської Русі.
...
Руси́ни або ру́сь — самоназва автохтонного етносу України, переважно християн східного обряду, в 11 — початку 20 століття. Поступово витіснена новим етнонімом — «українці». Найдовше зберігалася на теренах Західної України. На відміну від русів мешканців Московського царства називали «московити» — сучасні росіяни, і жителів Литви - «литвини» або «білоруси». Вживалася в країнах, які володіли українськими землями — Київській Русі, Галицько-Волинському князівстві, Великому князівстві Литовському, Королівстві Польському, Речі Посполитій, Московському царстві, Російській та Австро-Угорській імперіях. Похідні назви — рутени та руснаки, з XVIII ст. поетична — русичі.

У часи княжої Русі, вживалися слова «русин» — однина, «русь» — множина. Слово «русини» не вживалося до XV століття.

Похідна від Русь, на визначення людини, приналежної до Русі, руського роду, засвідчена в угодах Олега з греками 911 (7 разів) та Ігоря 945 (6 разів).

З XV ст. під польським впливом починає використовуватися у множині — русини — для позначення людей руського народу (спільна назва українців, білорусів, у тогочасному латинському написанні Rutheni або Ruteni, польськ. rusini, rusacy). Як спільна назва українців і білорусів етнонім використовувався до XVII–XVIII ст.[1] У XIX-ХХ ст. використовувався для позначення українців.

З часів Козацької держави назва поступово замінюється на українець, українці (від Україна) або похідні від книжного терміну Малоросія (Мала Русь) назви малоросіянин, малорус, малорос використовувалась в діловодстві, а серед населення — руські \ русини.

Найдовше цей етнонім зберігся за українцями. В сучасності термін русини, або русини-українці[2][3] зберігся також як самоназва етнографічної групи українців, що проживають на пограниччі Закарпатської України, Словаччини, Польщі, а також у Воєводині. Народи іншого етнічного походження, підлеглі Русі, називались «руські люди» або «рускіє люди», тобто «які належать Русі».

Я ти дашто вповім. Ти би няньку прикрив красно свуй писочок. Пересань казати за ушитких. Киби не Україна, сиділисьме б в гузиці й не мали б своєї мови. Я памятаю як мені мої діди росказували за москаликів. Як насаждалисьте нам ушиткой своє. Наша думка нигда не була цінна для вас. Трималисьте наших русинів за дибілів. Або як зараз ви називаєте в інтернті русинів? дикими мавпами. Та й наші прадіди не говорили вашим суржиком. Лим завдяки Україні ми отримали ідентичність. Русини-українці отримали мову, яка є гарна, вичещена. Ми й сьме частка українського народу. А русини най читавуть, думають та най не роблять помилки. Бо кить не буде України, нагнуть нас ушітких і казатимемо, що дайте нам назад нашу Україну. Потім буде пізно.