Закарпатець зарубав сокирою двоюрідну сестру!

Убивство 67-річної Марії С. у тихому закарпатському селі Суха Іршавсьного району на Закарпатті сколихнуло всіх. Тому до розшуку вбивці разом з операми долучились і селяни. Першою вбиту побачила її донька Ельвіра, вчителька місцевої школи. Заглянувши у літню кухню, вона побачила у калюжі крові з розбитою головою ще живу матір. Донька викликала лікарів та міліцію. Знаряддя вбивства — закривавлена сокира — лежало за холодильником...Підозрюваний 69-річний Василь К., двоюрідний брат загиблої, до якого прийшли правоохоронці, зізнався у скоєному. Та перш ніж вийти на Василя, як повідомив співробітник ЦГЗ УМВС у Закарпатській області Михайло Пискам, слідчим довелося "покопатися" в історії стосунків підозрюваного та жертви.

Василь ще в молодості був чудовим теслею. Повернувшись з армії, невдовзі одружився. Народилася донечка. Та через кілька років сім'ю спіткало горе: дружина наклала на себе руки. А Василя, за доведення нещасної до самогубства, засудили на п'ять років. Відбувши строк, Василь повернувся в село й знову одружився. Працював бригадиром лісозаготівельної бригади. Було це наприкінці 80-х. Саме події тих років і призвели до трагедії.

Спочатку син Марії Володимир викрав у Василя мотоцикл. Не проїхавши й кілометра, розбив його вщент. Мати хлопчака просила, щоб родич не заявляв на сина у міліцію за умови, що власник сам підлагодить мотоцикл, а витрати компенсує сестра. Проте згодом не захотіла віддавати гроші. Так зародилася ненависть.

У бригаді працювали племінник Марії (син її рідної сестри) Петро та його одноліток Іван. Якось обидвоє прогуляли два дні. "Родина не родина, а дисципліна одна на всіх!" — насварив хлопців дядько Василь й поставив обидвом лобурякам у табелі прогули. Ті пообіцяли поквитатися. На Різдво 1982 року Марія заманила Василя на власне обійстя. Згодом туди прийшли племінник Петро з Іваном. Для бригадира цей день став "чорним": на виході з хати його підстеріг страшенної сили удар. Він прийшов до тями через кілька днів у райлікарні. Численні рани, побита голова, поламаний ніс, порубана ліва рука, якою так більше ніколи й не зміг працювати: "Ну, дякую, племіннички, за "колядки"!" — сплюнув кров'ю дядько Василь.

Він довго лікувався, а зловмисники так і не були покарані. І коли якось п'яний Петро обізвав його калікою, чоловік не стерпів: узяв рушницю, замаскувався у кущах і поцілив племіннику в ліву руку. Будеш знати, що таке каліка! Але Петро наче в сорочці народився, куля тільки подряпала шкіру. А дядько-"месник" на вісім років пішов за грати знову.

За словами Василя, після повернення з в'язниці він намагався вгамувати почуття помсти. Марно. Давні-образи не давали спокою... Через два роки полум’я ненависті між родичами знову спалахнуло. Муруючи колодязь сусідові Марії, Василь спустився на глибину 10 метрів. Раптом світло з поверхні закрила постать. Це була Марія з величезною каменюкою в руках! "Ось тобі й кінець!" — просичала сестра. На щастя, Марію покликала хазяйка.

Василь каже, що саме після цього інциденту вирішив будь-що помститися родичці. І ось жовтневого дня, сховавши за пазухою сокиру, подався до Марії. Витяг сокиру, і жінка завмерла зі страху. Та гість повів мирну розмову. Випитував у сестри, чому стільки років над ним глузували, зробили його калікою? Марія скинула все на молодість, легковажність, та Василь щосили розмахнувся, ударив по голові, як били колись його... Коли жінка впала на підлогу, сховав сокиру за холодильником і подався геть. Проти підозрюваного у скоєнні вбивства Василя К. прокуратура порушила кримінальну справу.



Іван Жирош, "Експрес".