Руська премія и Пудкарпатська Русь

При моюм очереднум приходї у домовину, котру, на жаль, нечасто?м годен навщивити, щи раз ми впало до ока, же главный варош Пудкарпатськой Руси - Мекка многоголосого совєтського паломництва до Карпат, бывшый центер бесчисленых музикалных и театралных концертовань, научных и партійных зъїздув и конференцій - уже не має руськой новинкы. У независимуй Украинї, демократичного року 2007!

Алєксандр ҐЕГАЛЬЧІЙ.

Тымчасом, чажкого повоєнного щи року 1920 в краю ходили 22 мадярські, 9 русинськых, 10 руськых, 5 жидуськых, 4 украинські, 4 чешські, 3 чешсько-русинські, 2 русько-мадярські, 1 мадярсько-русинсько-чешська новинка. Туй маєте многовіковоє мадярськоє иго, туй вам наполы колоніална окраина буржоазной Чехословакії!

Сокласниця, з котров єсьме ходили до руськых ужгородськых школ, з гуркотов ми повіла, же внука мусїла дати до украинськой школы, бо руська вже лем єдна убстала, а щи й там ю настрашили, же из руськым языком внук пак ни на яку высшу школу не пуйде. Як и вшиткі пудкарпатські Русы, донедавна ани я, ани моя приятелька, не знали сьме, же року 1937 туй за руську ґраматику Є. Сабова дали голос 313 школ, а за украинську И. Панькевича - 114. Украинськый політичный активіста мусїв забановано занотовати: «пудкарпатські Русины кунцём 30?х рокув щи не чули ся Украинцями».

Но та легко, на даколишных загуменках Австро-Мадярщины, а на теперішнуй окраинї наслїдницї Совєтськой и Російськой Імперій, котра тоты загуменкы року 1944 сяточно хапнула и вольно ид собі прикапчала, наконець, говорят на первотнум русинськум языку?

А щи што нїт!? Русинськый язык, русинська нація не существуют ани у природї. Тото, што є - ото лем громадка удскіпаникув, так прузваных «політичных Русинув», што неконстітуційно ладят убновити історичну справедливость. Сесї даже пробовали року 1992 референдум подержати о автономії. И 78% неусвідоменых обывателюв Пудкарпатськой Руси за сесю ідею проголосовали. Правда бывші секретарі ЦК КПУ из Кієва сесю візію оформили як «самоуправну теріторію». Пак из столицї через ґубy дали ростолкованя, же у вольнуй Украинї кажда область - сесе «самоуправна теріторія». А пузніше, 7го марця 2007, туй якись 71 баламути из 75 посланцюв признали націоналность Русин?!

Та якось так помалы и прийшло на то, же зачатком третёго тысячолїтія у ґеоґрафичнум центрї Европы, у не маючум пары історичнум узлї, сут на граници занику языкы теперішных націоналных меншин — руськый и русинськый.

Вказало ся, же сеся проблема не самого мене, старого Руса, у смыслї не «нового Руса», проимат, но и дакотрых моих цімборув и знакомых, што мают из Пудкарпатськов Русёв етеровый стык. «Етеровый» - мало застарілоє слово, дакотрым молодым людям уже не докус изрозумілоє. Зато додало ся ид нёму цїле модерноє слово «віртуалный». Сесе из світовой електронной паучины, про котру не є и не треба границь межи єї державами-серверами, расами и націями, записаными двойковым кодом. В інтернетї щи дотеперь можеш прянути хоть за чим. Хоть и за независимов Пудкарпатськов Русёв. Природно, віртуалнов. Бо кедь ти ся забажит справдушной, та наперекор вшиткым твоим паролам, вулущити тя в інтернетї, як замаховця на новоє устроєня світа, про фахмана-беспекаша и бывшого гакера - нич не проблема. А бажити собі можеш як на стародавнум, хоть и не до кунця кодіфікованум русинськум языку, так и на не заказанум, но з волї дакотрых дуже нежаданум руськум.

В авґустї 2005 прийшли сьме на тото, же языкові багы не шкодило бы змоцнити дачим намацлившым, як то погарданый метал, кажім, у формі літературной премії. Історія щи не пише, де и в якуй хвильцї родила ся назва „Русская”. Не пофарадловали сьме ся наші розважаня запротоколовати... Айбо вшиткым пробойцям ідеї назва сеся, накониць, барз полюбила ся, ипен зато, же и по русинськы повіст ся точно и звучно: Руська Премія.

Сконтроловали сьме на РАМБЛЕРу а GOOGLE - нич такого не є. Про булшу солідность заложили сьме Межинародный Фонд «Руська премія» - відь я теперь бывам булше не в Ужгородї, ай у Празї, вадь в аеропланї. И софінансеры - в Украинї, Словакії, Нїмещинї, Швайцу. Хоть и вшиткі сьме пуддані віртуалной Пудкарпатськой Руси. И гостюв єсьме мали на нашум сайтї www.premija-ru.eu за скоро два рокы верьх 6500 из 45 штатув. Понятно, коли з Польщі, Чехії, Росії, Канады. Айбо як нас найшли Русины из Еґіпта, Малайзії, Азербайджана, Швеції? — ото лем сам Пан Бог віщый.

Из назвов премії мали сьме казусы.

Раз зато, бо жалостна сітуація из русчинов не лем нас захватила, ай цїлу великанську постсовєтську розлогу, вшиткі теріторії, котрі были удступені побідникам третёй світовой, хвала Богу, студеной, войны. И там сут нормалні люде, котрым ся не бачит потупа майбулшого славянського языка, є про них персоналнов траґедіов. Вслїд того у септембрї року 2005 «Інстітут Евразійськых Изглядовань» и «Кавказськый Інстітут Демократії» вуголосили фундацію Руськой Премії про писателюв Кавказа и Середной Азії. Тото, на жаль, не достали сьме на знамость, и закы наші подобноименникы пуд шефством всечестного Ч.Айтматова шпекуловали над составенём и вуробенём «лонг-листа номинантов», «шорт-листа номинантов» (сарака велика русчина!), мы уже роздали премії и паленку домак вупили... Подобноименникы на нас, нич не тушачых, ся обидили. Не є за што. Друга, «велика» Руська премія, при слові, уже ся росширила на вшиткі даколишні неруські ґубернії. Мы юй желаєме вшелиякых успіхув, а самі собі помалы шириме ся на вшиток світовый віртуалный простур.

Другый раз, приложник «руськый» має щи й инші пониманя. Напримір, не так, як мы, розуміє го завзятый украинськый новинарь Я.Ядловськый, котрый репортуючи о врученю первой Руськой премії 26.12.2005 в Укрінформі онь сяк повів: «До речі, не слід плутати слово "руський" і "російський". Перше є давнім синонімом слова "український". Колись Україна називалася Руссю, а теперішні українці – русинами /русами, руснаками і т.д./. І мовою вони розмовляли руською, тобто українською, а не російською. Отож і "Руська премія", вочевидь, у перекладі на сучасну мову означає "Українська премія"»...

На сесе не маєме што повісти.

Лїпше повіме о лавреатах.

Иван Петровцій. Класик русинськой літературы. Добрый знатель и товмач Бодлера, Франка, Пушкина, Лермонтова, Петевфія, Верлена, Гюґо, Костоланія, Ієша. Творитель модерного русинського языка. Из языком нароблят сміло, дерзко, даколи простацько, переламуючи, но не мож повісти, же незбайливо. Закы научникы встигнут допаровати и кодіфіковати 10 слов, вун вугадат и вупробує 20. Кулько пак буде признано - тым ся не творит. Ун пилує. Пече на своюм шпорї шибанські «еротичні» (депоєдні говорят, же обсценні - клевечут) співанкы и воює из каждым неприятелём Пудкарпатськой Руси. Сесї воёваня припоминают атакы Дон Кіхота. Ледвы-неледвы вупутав ся из суда за потупу у вершах Презідента и державных знакув Украины. Службовикам тутешной Феміды вустало державанськой удвагы, обы затеребити тото дїло.

Владимир Бедзир. По фізфаку в Ужгородї и абсолвованю ВГИКу трафив до російського відика, де на устах и в гортанках новых и старых Русув якраз на переломі державы и тысячолїтія хімерно міняв ся, експлодовав, имався огнём и убновляв ся великый руськый язык. Ун впив до ся тото диво авадь чудовище, вулляв на фірмамент и поплыв у нёму по Росії, по Русинії, лишаючи за собов «Историю про невезучую курицу», «Держи карман шире», «Козью-ностру», «Фантазию для смычка без канифоли».

Василь Матола. Інженер Ужгородськой Механичной Фабрикы, удкы го служебні дорогы привели на лодярнї пудводных суден до Петроварошу, менаджер, пудузятник, гандлярь, - и раз лем наперек докус худобным 2000ым роком - артіста Закарпатського народного хора, Поет. Єден такый Ґоґен из Пудкарпатськой Руси. Премію достав за вірность русинському языкови и русинськуй утцюзнинї. Межи иншым за верш “Русинська загадка для дїточок”. Доразно раджу прочитати - www.premija-ru.eu/matola

Фелікс Кривин. Вун, вун, ипен тот. Руськый писатель, Ізраеліта, як сам ся презентує. Злый пінязь не пропаде! Быват єдным боком при пустыни Неґев, а другым - при віртуалной Пудкарпатськой Руси, за котру пустыниї росповідат. Вузнаменав ся тым, же в рокы 1955–1998 жив в Ужгородї и туй такooоє вучинив... А щи своима приказованями и сентіментами о Пудкарпатськуй Руси в повістях, повіданях, куртых двоговорах и стисканях. Русчина 20го стороча без нёго была бы неповна (Антология Cатиры и Юмора России ХХ века. Том 18. М: Изд-во ЭКСМО-Пресс.2001. А до того и наш сайт www.premija-ru.eu/krivin). Немаловажно знати, як сесь світа скушеный чоловік судит о сітуації з Русинами: «...считаю, что уничтожение этой нации, систематически предпринимаемое господствующими режимами, большой ущерб для мировой культуры».

Премія стоит на доброохотных пріватных пожертвованях и зависит уд бізнісовой успішности нашых доброжелателюв. Мы мусиме зато глядати и другі жерела, обы сьме годны плавати. Не маючи велику надїю на «цівілні» орґанізації, поступно ослїжуєме історію из золотом Російськой імперії, у котруй причаствовали и мої сібірські предкы, што воёвали по боку Колчака и против нёго уєдно з Русинами из Чехословацького корпуса, якый перекачав ся через вшитку револуційну Росію и злизав булшу часть спомянутого золота. Котроє пак примыло пуд берег - ай де инде! - віртуалной Пудкарпатськой Руси. Котрі бы сьте знали дашто о сюй захватуючуй дух історії - на [email protected] чекаєме на Ваші податкы.



Алєксандр Ґеґальчій, старатель Меджинародного фонда "Руська премія"



P.S.Церемонiя врученія "Руської премиї" за 2007 гuд состоится 18 децембра в 16.00 в Ужгородськуй городськуй бібліотиці