ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

У Мукачевому краще не питати, котра година...

    28 квітня 2024 неділя
    82 переглядів

    Брак грошей – це не привід сидіти вдома, адже і в Україні є міста, які варто відвідати. Скажімо, Мукачеве. У цьому районному центрі Закарпатської області є усе для повноцінного екскурсійного туру – замок, ратуша, річка... Мукачеве - ніби у долонях гір (Галіш, Ловачка, Червона, Сороча...), тому тут майже завжди тепло і сонячно.

    З Києва до Мукачевого можна доїхати поїздом Київ – Ужгород (через Львів), зі Львова курсує електричка Львів – Мукачеве. Зійшовши на пероні у Мукачевому, доведеться прорватись крізь “навалу” таксистів, які полюють на туристів. Аби зекономити, краще їхати маршруткою, яка їздить від залізничного вокзалу майже до замку Паланок.

    Середньовічний замок видно, з якого би боку не під’жджати до Мукачевого. він розташований на невисокій горі. Дослідники кажуть, що вона – вулканічного походження. За народними легендами, її насипали в муках невільники. Звідси начебто й назва міста – Мукачеве. Подейкують, уже в ІХ-Х столітті на горі було невелике укріплення, збудоване для охорони кордонів Київської Русі. Навколо замкової гори викопано рів, який колись був заповнений водою. Його внутрішній берег обнесений дубовим частоколом, який називався паланком. Подібних замків у Європі залишилося не більше п’яти! Колись у замку була в’язниця, потім казарма, а за радянських часів – школа механізаторів сільського господарства, потім профтехучилище. Саме тоді Паланок найбільше понівечили. Тепер тут історичний музей, де кожен день багато відвідувачів. Вхід коштує не більше п’яти гривень. У замку проводять екскурсії. Можна поблукати самому, а можна замовити гіда, який розповість цікаві історії та легенди.

    Від замку спускаємося до центру міста. Можна йти пішки (приблизно півгодини), а можна скористатися маршруткою (через центр їде кожна друга). По дорозі добре видно Латорицю – річку, яка ділить місто навпіл. На жаль, Закарпаття славиться своїми повенями. Тоді води гірської Латориці стають схожі чи то на темне еспрессо, чи то на каву-лате... Але коли вода спадає, річка міліє. За хорошої погоди Латориця – жабі по коліна, аж не віриться, що колись вона була повноводною і по ній ходили човни.

    У центрі міста найбільше туристів приваблює мукачівська ратуша. Її почали будувати з 1903 року за проектом Яноша Бобула-молодшого з Будапешта. Годинник на її башті - зі сталі та бронзи. Його запропонував виготовити Йосип Шовінський. На той час його куранти, що б’ють кожні 15 хвилин, були одними з найкращих у Європі. У фундаменті ратуші закладено лист. У ньому написано, що на час закладення фундаменту ратуші у місті проживало 14416 осіб і було 1553 будинки.

    У 2000 році на площі поблизу ратуші встановили пам’ятник Кирилу та Мефодію. Подорожуючи з Болгарії до Чехії, першодрукарі зупинялися у місті. Минулого року архітектор Іван Бровді створив копію своєї роботи. Тепер такий самісінький пам’ятник з’явився у Києво-Печерській Лаврі.

    З центру лівим берегом Латориці можна дійти до жіночого православного монастиря на Чернечій горі. Його засновником був литовсько-руський князь Федір Корятович. За легендою, на Корятовича на Чернечій горі напав змій. Князь покликав на допомогу святого Миколая з обіцянкою побудувати на цьому місці храм. Змія князь переміг. Місце монастиря вказав ангел.

    Мукачівці – народ веселий та доброзичливий. Та краще не питати у них, котра година... Справа в тому, що на Закарпатті деякі люди живуть “по місному” часі - тобто на годину пізніше від київського...

    У Закарпатті живуть українці, угорці, болгари, росіяни, німці, словаки, євреї, цигани... Живуть переважно з городів та садів. На Закарпатті все дозріває швидше. Вже наприкінці травня на Зеленому ринку продають полуниці, ранні черешні, у червні – вишні, абрикоси, персики... На цей ринок варто прийти не тільки для того, щоб купувати фрукти, а й щоб послухати розмаїття закарпатських говірок. Єдиного закарпатського діалекту не існує. У кожному районі говорять по-своєму...

    Оксана МАТВІЙКІВ

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору

    Коментарі

    Картинка користувача Гость.

    Коментар: 

    МУКАЧЕВО - словосочетание - местный диаллект - ой то мука, мука.... русский диаллект - чево, чево. И получилось МУКАЧЕВО.

    Картинка користувача Гость.

    Коментар: 

    Пан Кусi прочитайте еще раз дуже внимательно, що я написав. Цітую: " За СССР то були дві години раніше тому, що солнце всходило в Мукачеві за часів СССР о дві години раніше так, як в Москві. А теперь, за часів самостійності України, сонце всходить в Мукачові о годину раніше так, як Київі!"
    То значить, що коли сонце в часох СССР засвітило в Москві, тоді засвітило як в Мукачові так ай Ужгороді. Но в Собранцях на Словакіі, яке є розташоване таких 10 км від границь України, уже було потрібно чекати дві години довше, що б солнце засвітило. А теперь, як засвітить солце в Київі, так світить і в Мукачові , і в Ужгороді. Но в Собранцях, 10 км від Ужгорода, потрібно чекати о єдну годину довше. На границях України- Словакії - Венгрії солнце застане на одну годину. Просто сонцю нехочеся на захід.То зато, що СССР була могутня держава і зуміла толкати солнце на захід від Курільских островів дуже сильно і солнце докотилося до Мукачева і Ужгороду о дві години раніше. Самостійна Україна толкає солнце тільке від Луганска і так солнце докотиться до Мукачева і Ужгороду о годину скоріше.

    Картинка користувача Гость.

    Коментар: 

    "Мукачувчавину" - ти шось годинку попутав, бо у Мукачевi сонце встае не "ранiше" як у Кийовi чи Москвi, а "пiзнiше" на едну чи двi години. А вiдносно авторки цього примiтивного нарису, котра судячи з фамiлii е галичанкою, то не судiть ii cтрого. Вона i iсторiю своеi Галичини напевно знае у спотвореному видi, то що вона може знати про наше славне Мукачево ( а не Мукачеве).

    Картинка користувача Гость.

    Коментар: 

    КОММЕНТИ і ПОПРАВКИ ДЛЯ ОКСАНИ МАТВІЙКІВ:
    Подейкують, уже в ІХ-Х столітті на горі було невелике укріплення, збудоване для охорони кордонів Київської Русі.
    Отв. Абсолютна брехня! Сталінські коммуністи видумали міф охорони Київськой Русі, що б оправдати анексію. Тобто крадіж територіі Сталіном для Радянскої України від союзної держави - Чехословакії. Ця теріторія служила плацдармом для окупацій СССР Мадярштьини в року 1956, Чехословаччини в року 1968 і могла служити потенціально ай для окупації Румунії. Українські націоналісти надіються, що с заникненям НАТО можуть продовжити Сталінську експанзію віковічних Українських територій аж по Попрад, Словаччини, по Мішколц, Мадярштьини і южний Мармарош Румуніі, де розташуванні русинські села. Научно українські академики довели, що русини були віковічними українцями і украінців, особенно українських націоналістів-академиків абсолютно не цікавить, що о собі думають русини. Русини не мають право самі рішати ким вони являються.

    Колись у замку була в’язниця, потім казарма, а за радянських часів – школа механізаторів сільського господарства, потім профтехучилище.
    Отв. Опять брехня. За радянських часів за років дітаторства Сталіна (до 1954 року), замок служив як в’язниця і був частиною ГУЛАГУ. Раз за місяц узників с замку брали на откритих грузовиках до бані. Міська баня знаходилася недалеко від мосту. Од замку до міста веде найдовша вулиця Зріні. За Сталінських часів вулиця називалась Александра Невського. Коли узників везли на грузовиках до бані тутишні русини говорили "Везуть рабів", а тутишні мадяри говорили "Viszik a rabokat".

    Саме тоді Паланок найбільше понівечили.
    Отв. Абсолютно правда. Нищилося за Радянської України, нищиться за самостійної України.

    По дорозі добре видно Латорицю – річку, яка ділить місто навпіл. На жаль, Закарпаття славиться своїми повенями. Тоді води гірської Латориці стають схожі чи то на темне еспрессо, чи то на каву-лате... Але коли вода спадає, річка міліє. За хорошої погоди Латориця – жабі по коліна, аж не віриться, що колись вона була повноводною і по ній ходили човни.
    Отв. Ясно поуказує на варварську велич самостійної України.

    У 2000 році на площі поблизу ратуші встановили пам’ятник Кирилу та Мефодію. Подорожуючи з Болгарії до Чехії, першодрукарі зупинялися у місті. Минулого року архітектор Іван Бровді створив копію своєї роботи. Тепер такий самісінький пам’ятник з’явився у Києво-Печерській Лаврі.
    Отв. Для Києво-Печерській Лаврі Іван Бровді створив копію пам’ятника Кирилу та Мефодію для того, щоб щирі і свідомі за пару років могли говорити, що орігінал пам’ятника Кирилу і Мефодію є в Києво-Печерській Лаврі, а копія є в Мукачові тому, що св. апостоли Кирил і Мефодій були в Київі, а на Підкарпатті вони і його ученики ніколи не були. Це тільки міфи, що русини мають дащо спільного з традіціями св. Кирила і Мефодія. Це все русинскі сепаратисті видумалі. Все з Київа прийшло так, як колись все було із Москви!

    Мукачівці – народ веселий та доброзичливий. Та краще не питати у них, котра година... Справа в тому, що на Закарпатті деякі люди живуть “по місному” часі - тобто на годину пізніше від київського...
    Отв. За СССР то були дві години раніше тому, що солнце всходило в Мукачеві за часів СССР о дві години раніше так, як в Москві. А теперь за часів самостійності України сонце всходить в Мукачові о годину раніше так, як Київі!
    У Закарпатті живуть українці, угорці, болгари, росіяни, німці, словаки, євреї, цигани...
    Отв. Там русинів нема! Там завжди були, є і будуть тільки українці! То тільки А. Духнович говорив "Я Русин бов, есм и буду!"

    На цей ринок варто прийти не тільки для того, щоб купувати фрукти, а й щоб послухати розмаїття закарпатських говірок. Єдиного закарпатського діалекту не існує. У кожному районі говорять по-своєму...
    Отв. Жителі Закарпаття не мають ніяких проблем з різноманіттям русинськохо язика. Вони розуміють єден другого дуже добре. Це проблема для українців споза Карпат, які неволодіють русинським язиком, а тільки мовою і тоталітарною менталністью.

    Картинка користувача Гость.

    Коментар: 

    КОММЕНТИ і ПОПРАВКИ ДЛЯ ОКСАНИ МАТВІЙКІВ:
    Подейкують, уже в ІХ-Х столітті на горі було невелике укріплення, збудоване для охорони кордонів Київської Русі.
    Отв. Абсолютна брехня! Сталінські коммуністи видумали міф охорони Київськой Русі, що б оправдати анексію. Тобто крадіж територіі Сталіном для Радянскої України від союзної держави - Чехословакії. Ця теріторія служила плацдармом для окупацій СССР Мадярштьини в року 1956, Чехословаччини в року 1968 і могла служити потенціально ай для окупації Румунії. Українські націоналісти надіються, що с заникненям НАТО можуть продовжити Сталінську експанзію віковічних Українських територій аж по Попрад, Словаччини, по Мішколц, Мадярштьини і южний Мармарош Румуніі, де розташуванні русинські села. Научно українські академики довели, що русини були віковічними українцями і украінців, особенно українських націоналістів-академиків абсолютно не цікавить, що о собі думають русини. Русіні не мають право самі рішати ким вони являються.

    Колись у замку була в’язниця, потім казарма, а за радянських часів – школа механізаторів сільського господарства, потім профтехучилище.
    Отв. Опять брехня. За радянських часів за років дітаторства Сталіна (до 1954 року), замок служив як в’язниця і був частиною ГУЛАГУ. Раз за місяз узників з замку брали на откритих грузовиках до бані. Міська баня знаходилася недалеко мосту. Од замку до міста веде найдовша вулиця Зріні. За Сталінських часів вулиця називалась Александра Невського. Коли узників везли на грузовиках до бані тутишні русини говорили "Везуть рабів", а тутишні мадяри говорили "Вісзік о робокат".

    Саме тоді Паланок найбільше понівечили.
    Отв. Абсолютно правда. Нищилося за Радянської України, нищиться за самостійної України.

    По дорозі добре видно Латорицю – річку, яка ділить місто навпіл. На жаль, Закарпаття славиться своїми повенями. Тоді води гірської Латориці стають схожі чи то на темне еспрессо, чи то на каву-лате... Але коли вода спадає, річка міліє. За хорошої погоди Латориця – жабі по коліна, аж не віриться, що колись вона була повноводною і по ній ходили човни.
    Отв. Ясно поуказує на варварську велич самостійної України.

    У 2000 році на площі поблизу ратуші встановили пам’ятник Кирилу та Мефодію. Подорожуючи з Болгарії до Чехії, першодрукарі зупинялися у місті. Минулого року архітектор Іван Бровді створив копію своєї роботи. Тепер такий самісінький пам’ятник з’явився у Києво-Печерській Лаврі.
    Отв. Для Києво-Печерській Лаврі Іван Бровді створив копію пам’ятника Кирилу та Мефодію для того, щоб щирі і свідомі за пару років могли говорити, що орігінал пам’ятника Кирилу і Мефодію є в Києво-Печерській Лаврі, а копія є в Мукачові тому, що св. апостоли Кирил і Мефодій були в Київі, а на Підкарпатті вони і його ученики ніколи не були. Це тільки міфи, що русини мають дащо спільного з традіціями св. Кирила і Мефодія. Це все русинскі сепаратисті видумалі. Все з Київа прийшло так, як колись все було із Москви!

    Мукачівці – народ веселий та доброзичливий. Та краще не питати у них, котра година... Справа в тому, що на Закарпатті деякі люди живуть “по місному” часі - тобто на годину пізніше від київського...
    Отв. За СССР то були дві години раніше тому, що солнце всходило в Мукачеві за часів СССР о дві години раніше так, як в Москві. А теперь часів самостійності України сонце всходить в Мукачові о годину раніше так, як Київі!

    У Закарпатті живуть українці, угорці, болгари, росіяни, німці, словаки, євреї, цигани...
    Отв. Там русинів нема! Там завжди були, є і будуть тільки українці!

    На цей ринок варто прийти не тільки для того, щоб купувати фрукти, а й щоб послухати розмаїття закарпатських говірок. Єдиного закарпатського діалекту не існує. У кожному районі говорять по-своєму...
    Отв. Жителі Закарпаття не мають ніяких проблем з різноманіттям і розумують єден другого. Це проблема для українців споза Карпат.