Додати новий коментар

Закарпатський журналіст Микола Кошута дізнався, що саме тут, у цьому населеному пункті, був перший у Європі концентраційний табір, де вдалися до етнічної «зачистки» галицьких та закарпатських православних українців або русинів, як називали їх у той час.

Вони заважали Польщі й Австро-Угорщині повноправно розгорнутися на землях, які ті займали. То й запроторили нелюбих слов’ян із теренів теперішньої України у теплушки далеко не ВІП-класу та привезли на станцію Терезін, де їх чекала жорстока неволя в тамтешній фортеці. Вже пізніше почав «чистити» за національно-етнічними ознаками Адольф Гітлер. А перед тим був оцей ось Терезін. Це й покликало М.Кошуту до телевізійно-публіцистичного дослідження історичного явища.
Посприяло в роботі заступника голови обласної організації НСЖУ те, що він не один рік є керівником громадської організації «Європейський медіа-центр». До речі, ініціатором її створення був він же. Бо ж відчував потребу останньої в нашій прикордонній області, де на стику багатьох європейських держав просто необхідне транскордонне співробітництво працівників засобів масової інформації різних країн для більш колоритного і об’єктивного висвітлення подій на європейському континенті, реалізації спільних медіа-проектів. Останній якраз і стосувався Терезіна, адже сповна розкрити тему допомогли чеські «новинарі», як по-тамтешньому називають журналістів. Для телеканалу «Корзо» при громадській організації «Європейський медіа-центр» фільм зняв оператор Василь Савка.
—Завдяки доброму усталеному братству з чехами, — розповідає М.Кошута, — ми сповна вивчили ситуацію в одному з перших концтаборів у Європі, куди русинів-українців сто років тому власті Австро-Угорщини відправляли «на перевиховання». Ще б пак не перевиховувати, коли сам наш великий Каменяр — Іван Франко — називав себе русином і боровся проти політики імперського тиску на східних слов’ян. Саме тоді на європейському континенті була застосована злочинна практика масового геноциду за національною ознакою — ще одне сиве пасмо на голові нашої матінки України. Але, на жаль, масовий геноцид русинів-українців в роки Першої світової війни до цього часу не має в історіографії належного висвітлення.
Певна річ, що тут очевидна політизація далеко не монолітного загону українських в істориків в угоду строкатим політичним віянням, заради власної наживи. Ще в радянський час україно-русинська тематика була під забороною — все на світі треба ж було на сталінський штиб вкласти в Прокрустове ложе, зручне для швидкої «дебілізації» народних мас. Нинішні офіційні кола взагалі страждають від інертності не тільки в економічних, але й ідеологічних питаннях. Це не дає нам швидше увійти в цивілізаційне лоно Європи. Тому тема масового геноциду наших єдинокровних братів і сестер в Терезіні нікого взагалі серед науковців не цікавить.
—Але, — пристрасно говорить Микола Петрович Кошута, — невблаганні історичні факти свідчать про витоки страшної трагедії в європейській історії . Коли знищували людей виключно за національною ознакою. Це злютовує Україну спільним болем із Європою. Адже саме в ті часи зароджувалася національна ідеологія нацизму, яка знищила десятки мільйонів людей в фашистських концентраційних таборах. Перед Першою світовою війною більша частина земель, населених закарпатцями і галичанами, опинилася в складі Австро-Угорської імперії. Дослідники визначають чисельність «руських» на території Австро-Угорщини на початок двадцятого століття від 3,1 до 4,5 мільйона чоловік. Перед Першою світовою австро-угорські власті застосували ряд заходів супроти українсько-русинського руху, що набирав обертів. Одним із «ефективних» способів стало звинувачення в шпигунстві на користь… Росії, про існування якої багато хто в той час і гадки не мав.
Але історія сухо констатує, що в 1910 році австро-угорська влада закриває більшість русинських організацій. В 1913 році в Угорській Русі починається другий Мараморош-Сигетський процес, на якому 32-м обвинуваченим присудили до 39,5 років ув’язнення за перехід у православ’я. З початку Першої світової війни почалися масові репресії проти україно-русинського населення. За заздалегідь заготовленими списками «політично неблагонадійних», були заарештовані майже вся слов’янська інтелігенція і тисячі селян. Переважно розправи здійснювалися на місці без суду і слідства.
—Місць для «винних» у тюрмах не вистачало, — оповідає М.Кошута, — і тоді австро-угорські власті створили перші в Європі концентраційні табори, одним із яких став Терезін у Північній Чехії. Ці концтабори були провісниками нацистських концтаборів — Дахау, Освєнцім, Треблінка. Тисячі русинів-українців були запроторені в Терезінську фортецю, чимало з них там загинули. Після смерті імператора Франца-Йосифа новий імператор Карл І розпорядився випустити всіх ув’язнених. В своєму рескрипті від 7 травня 1917 року він написав із величезною, можна сказати, часткою «оригінальності»: «Всі заарештовані руські невинні, але були арештовані, щоб не стати ними.» Тим самим він визнав, що дії австро-угорських властей були направлені проти цілої етнічної групи. За деякими оцінками, австро-угорські владники знищили під час Першої світової війни не менше 60 тисяч попередників споконвічного українського населення, підданих Австро-Угорщини: пристарілих і дітей, чоловіків і жінок.
…Громадська організація «Європейський медіа-центр» планує нові україно-європейські публіцистичні дослідження з різних сфер життя, які стосуються нашої спільної нероздільної історії, дає стимул жити разом без віз і жорстких кордонів.
Василь ЗУБАЧ, відповідальний секретар Закарпатської обласної організації НСЖУ.