Каганат отця Димитрія Сидора

Великі борці за своє корито Дмитро Сидор, Микола Бурак, Євген Жупан зі своїми прихвостнями, прикриваючись гаслами про захист прав русинів, сплять і бачать себе карпатськими князьками. Кожен із них хоче тільки сісти на трон, отримати владу, владу, владу, лише щоб все іще раз переділити і перекрасти у свою маленьку Швейцарію обмежену банківським рахунком.

Мета виправдовує засоби – оцінимо ж їхні подвиги:

Великий полководець Бурак кличе інтервентів, які вогнем і мечем будуть створювати нове Царство Рутенію.

Майбутній "первосвященник" Сидор ладен як цап-провокатор на скотобійні, затягнути свою паству у нові Косово і Південну Осетію.

А тут уже справді хорошому лікарю Жупану доведеться стати патологоанатомом для всіх, кого нові месії готові принести у жертву своїм хворим амбіціям.

Які там права русинів! Божі заповіді! Народ для них це бидло і гарматне м’ясо! Роздмухаємо полум’я ненависті й ворожнечі злоби і на цьому всьому дружно в’їдемо у ВЛАСНИЙ рай. Достойна мета "великих патріотів" !!!

А все починалося просто:

Частина І

Лихвар у рясі

Як всякий порядний бізнесмен почав Дмитро Дмитрович з нерухомості, щоб все було фундаментально і на довго – для себе, під приводом турботи про громаду. Оскільки довго думати було ніколи вирішив почати по скромному - прихватизувати Ужгородський православний Хресто-Воздвиженський кафедральний собор. Але ж бо цьому заважав єпископ Агапіт. Крутив, крутив святий отець Сидор і вирішив вдатися до шантажу, мовляв, якщо буде не по-моєму подамся з громадою в найми до Сербського чи до Московського патріархів, а вас все рівно облопошу. Та не все прорахував новоявлений Іван Сусанін. Єпископ Агапіт зумів без його відома оформити всю необхідну документацію на храм, чим зберіг його за Мукачівсько-Ужгородською єпархією УПЦ.

Оскільки з храмом не вигоріло, вирішив отець перейняти досвід єрусалимських фарисеїв – організував торгівлю у Святому храмі, а заодно і надути державу, - не сплачуючи податків, і потекло золото рікою, і зацарював Меркурій (древньо-римський покровитель торгівлі) у храмі Божому.

З’явилися грошенята і потягло отця Димитрія на гріх розпусти. Поки попадя плідно працює на ниві торгівлі у церкві, настоятель розважається з молодицями по барам. А де ж романтика? А була вона на задньому сидінні власного авто у "Боздошському парку". Свідки кажуть, що могли б після побаченого доповнити "Камасутру".

О це ж бо рятівник душ ! Далі буде…

Іван