ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Оскарження рішень, дій або бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби

    24 червня 2024 понеділок
    13 переглядів

    Конституція України кожному гарантує право на захист його прав, свобод та законних інтересів. Так, право людини і громадянина на судовий захист встановлено статтею 55 Конституції України.


    Кожному гарантується право на належний захист своїх прав та законних інтересів на разі їх порушень посадовими чи службовими особами органів державної влади та місцевого самоврядування.
    Законами України «Про державну виконавчу службу та «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладено на Державну виконавчу службу України.
    Державний виконавець є представником влади та здійснює примусове виконання рішень судів та інших органів, виконання яких законом покладено на Державну виконавчу службу України.
    При здійсненні повноважень за посадою державний виконавець зобов’язаний сумлінно ставитися до виконання посадових обов’язків, не допускати в своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
    Дії державного виконавця, його відмова від вчинення певної виконавчої дії, зволікання з вчиненням виконавчих дій, відмова в задоволені заяви про відвід державного виконавця можуть бути оскаржені особами, які беруть участь у виконавчому провадженні або у встановленому законом порядку залучаються до проведення виконавчих дій.
    Якщо особа, яка вважає, що її права порушено має право звернутись за захистом своїх порушених прав до суду. Завданнями цивільного судочинства згідно зі статтею 1 Цивільного процесуального кодексу України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
    Питання щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби передбачено положеннями статті 82 Закону України «Про виконавче провадження».
    Так, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими часниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.
    Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
    Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби. Державна виконавча служба України розглядає виключно скарги на рішення, дії чи бездіяльність начальників управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
    Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
    Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
    Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби можуть бути оскаржені до керівництва органів державної виконавчої служби, якщо їх оскарження передбачено цим Законом.

    Скарга у виконавчому провадженні подається у письмовій формі та має містити:
    1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;
    2) повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;
    3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);
    4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено;
    5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
    6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.
    Крім того, скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог, викладених у частині шостій статті 82 Закону України «Про виконавче провадження», розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян".
    Враховуючи викладене, необхідно зауважити, що скарга обов’язково повинна бути обґрунтованою та містити в собі дійсні факти про порушення ваших прав органами державної виконавчої служби. Подання скарги, яка не містить в собі фактів порушення прав чи свобод скаржника та незаконності дій особи, дії (рішення) чи бездіяльність якої оскаржується є недоцільним. Оскаржувати незаконні дії (рішення) чи бездіяльність є сенс лише тоді, коли є повна впевненість в протиправності діяння, що спричинило порушення майнових чи особистих немайнових прав та свобод. При цьому така впевненість повинна ґрунтуватися не на суб’єктивних припущеннях, а на об’єктивних даних, бажано, підкріплених письмовими доказами, які свідчать про неправомірність оскаржуваних дій (рішень) чи бездіяльності. В іншому випадку скарга може залишитися без задоволення, що надалі унеможливить компенсацію спричинених збитків.

    В.о.начальника відділу документування,
    Контролю виконання та звернень громадян
    О.Клецко

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору