Полум’яні квіти молодої пам’яті
Такі зустрічі з ветеранами бойових конфліктів - щорічні, а отже, традиційні. Ректор інституту Федір Ващук зазначив на відкритті, що "заслугою в забезпеченні свята можуть пишатися і студенти, і всі друзі вузу, і громадське об'-єднання "Місто", очолюване міським депутатом Се-ргієм Слободянюком, і міська та обласна організації ветеранів Афганістану".
[foto]2004/10/26/165_2.jpg[/foto]
- На цьому заході, - продовжив Ф.Ващук, - можна чудово відпочити, згадати про минуле, подивитися разом із молоддю в сонячну перспективу своїх літ і рідної України. Отже, живіть довго, дорогі наші ветерани, не хворійте, діліться життєвим досвідом із молоддю.
Підвівся голова Ужгородської міської організації ветеранів війни і праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни Анатолій Сабінін і мовив до присутніх:
- Наші ужгородські ветерани воювали на всіх фронтах, брали участь у найбільших битвах. Є люди, котрі захищали Москву, де розвіявся міф про неперемож-ність фашистської Німеччини. Є і гвардійці, котрі вийшли живими зі Сталінградського пекла, де самі наші противники визнали, що радянський солдат - най-стійкіший у світі. Маємо і звитяжців найбільшого танкового бойовища під Прохоровкою. Є навіть такі, котрі звільняли Данію. Генерал де Голль зазначав, що французи пам'ятають про носіїв своєї свободи - радянських солдатів. На жаль, нині часто минула буремна битва світів подається в чорному кольорі. Не заперечую, є різні сторони цієї війни. Та є і залишиться велика Перемога. Думаю, що вона дасть нам енергію ще довгі й довгі роки зустрічатися за святковими столами.
[foto]2004/10/26/165_3.jpg[/foto]
- Ваші традиції будуть збережені та примножені, - запевнив представників старшого покоління секретар Ужгородської міської ради Юрій Беляков. - З Перемогою вас, мої золоті ветерани!
Декан юридичного факультету, депутат міськради нашого Ужгорода Петро Трачук теж зичив щастя, радості, удачі, а особливо низько вклонився матерям, що разом зі своїми чоловіками взяли на свої плечі важкий тягар фронтових буднів і доріг. Водночас науковець привітав і ветеранів-афганців, котрі були вірні присязі, як і лицарі Великої Вітчизняної.
… А відтак не сонце в залі виглянуло, хоч і воно раз по раз заглядало у вікна, а почалися виступи творчої групи студентів інституту. Потрясали авторські пісні симпатичного хлопчини Олексія Толюка, пронизані наскрізною думкою про те, що життя необхідно прожити з любов'ю. Серед них - "Снегири", "День Победы", "Два кольори". Представники обласної ради ветеранів Афганістану в.о. начальника управління ОДА Станіслав Матвієнко та заступник начальника обласного управління праці та соціального захисту Микола Дидяк запропонували підняти келихи за Перемогу, що і зробили всі з пієтетом і залюбки. Всі разом, після декламації безсмертного вірша Костянтина Симонова "Жди ме-ня", співали "Катюшу". Вона радісно відлунювала в кожному серці, пробуджуючи святий дух творення і любові. Рвійно розгорнулася друга частина концерту. Наче квітка проросла на сцені й проспівала квіткову пісню "Подснежник" Галя Василечко. Василь Ваш порадів за неї піснею "Ласковая моя", а Жанна Мешко переключила їх із лірики інтимної на далекі закордонні терени піснею "Под испанским небом". Всі знову в загальній злагоді виводили пісню на слова Михайла Ісаковського "Темная ночь", "Алеша". Олег Турко нагадав про сучасний час чудовою піснею "Мерседес", на який багато хто пересів зараз із танків. Октавія Дашко в пісні "Одинокая" пробувала зображувати з милою безпосередністю з себе одиноку. Це, при її красі та юності, не дуже їй удавалося, та співала дуже таки гарно. Моє серце, наприклад, повністю почало належати їй. Не перебила мене в цьому пориві навіть Таміла Цанканич з виконанням вокального твору "Губы твои алые".
Ще раз сказав своє слово про ветеранів Великої Вітчизняної та всіх збройних конфліктів двадцятого і початку цього століть від громадського об'єднання "Місто" та обласного товариства ветеранів Афганістану полум'яний трибун Станіслав Матвієнко. І, запалені його щирим словом, ще довго ветерани згадували пережите, співали пісні, раділи разом із квітами, котрі подарували їм студенти. Василь Зубач