Правове регулювання „Інтернет – засобів масової інформації”

Сучасний стан розвитку мережі Інтернет дозволяє реалізовуватися свободі слова і думки, а також забезпечує швидку передачу необмеженому колу осіб інформації. Чинне законодавство не містить визначення поняття яке відповідає засобам масової інформації в мережі Інтернет, а також спеціального нормативно–правового акту, який би визначав їх статус, порядок створення та засади діяльності. Найчастіше для визначення зазначеного поняття застосовують словосполучення: „Інтернет – засоби масової інформації”, „засоби масової інформації в мережі Інтернет”, „Інтернет-видання”, „електронний засіб масової інформації”, „електронні видання”, „електронний журнал” та „веб-ресурс сегмента Інтернет”. Так, Законами України „Про захист суспільної моралі”, „Про недержавне пенсійне забезпечення” застосовується термін „електронний засіб масової інформації”. Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України „Про інформацію” порядок створення (заснування) та організації діяльності окремих засобів масової інформації визначаються законодавчими актами про ці засоби. Необхідно зазначити, що неодмінною умовою діяльності в Україні друкованих засобів масової інформації є їх державна реєстрація (стаття 11 Закону України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”). Для здійснення телерадіомовлення необхідно отримати відповідну ліцензію (стаття 23 Закону України „Про телебачення і радіомовлення”). З огляду на наведене, можна вести мову про необхідність підготовки проекту закону про „засоби масової інформації в мережі Інтернет”, оскільки діяльність засобів масової інформації в Україні можлива лише після отримання встановлених законодавством дозволів. Окремої уваги заслуговує питання держаної реєстрації відповідних засобів масової інформації, необхідність правового регулювання їх діяльності як суб’єктів підприємницької діяльності. З огляду на наведене, можна вести мову про необхідність визначення статусу „засобів масової інформації в мережі Інтернет”, порядку їх функціонування та легалізації (реєстрації або ліцензування), оскільки сьогодні все частіше виникають ситуації, коли в Інтернеті розміщується неперевірена інформація, яка не відповідає дійсності. Таку інформацію передруковують газети з посиланням на відповідне джерело в мережі Інтернет. У зв’язку з цим, авторів таких матеріалів неможливо притягати до відповідальності, а честь, гідність та ділову репутацію осіб немає можливості захистити правовими засобами. Головним є те, щоб порушене питання не трактувалося як спроба встановлення політичного контролю над інформаційними Інтернет ресурсами. Але оскільки проблема поширення недостовірної інформації в Інтернеті залишається не вирішеною, актуальність питання правового регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з використанням мережі Інтернет, не викликає сумнівів.
Поряд з цією проблемою актуальними залишаються: розповсюдження у мережі Інтернет порнографії, в тому числі дитячої, різноманітних закликів терористів, інформації, яка пропагує війну, національну та релігійну ворожнечу, фашизм та неофашизм, наркоманію, токсикоманію, алкоголізм, тютюнопаління та інші шкідливі звички.
Необхідно підкреслити, що сьогодні Інтернет став найбільш важливим джерелом інформації, ніж періодичні друковані засоби масової інформації. Можливість доступу до мережі Інтернет дозволяє ознайомлюватися з новинами за допомогою електронних версій звичайних газет, телепередач або спеціалізованих сайтів. Існування власних сторінок друкованих та аудіовізуальних засобів масової інформації у мережі Інтернет робить інформаційні ресурси доступними майже з кожної точки світу 24 години на добу.
Кабінетом Міністрів України неодноразово ініціювалася підготовка проектів нормативно-правових актів з питань регулювання правовідносин під час розповсюдження інформації в українському сегменті Інтернет. Проте, враховуючи специфіку питання, та невирішеність його у світі, зазначена робота триває і досі.
Проблема полягає у тому, що всі учасники Інтернет підлягають законам своїх країн. Але незаконний зміст може бути виявлений не на території тієї країни, де він зберігається на сервері.
У зв’язку з цим, правове регулювання діяльності засобів масової інформації в мережі Інтернет сформулювати дійсно не легко.
Оскільки порушене питання є невирішеним в усьому світі, відповідному правовому регулюванню має передувати дослідження та узагальнення міжнародного досвіду. Про що можна говорити з впевненістю, це про необхідність підготовки проекту закону про порядок створення та організації діяльності засобів масової інформації в мережі Інтернет. Прийняття цього нормативно-правового акту може вирішити багато питань: а саме надання співробітникам Інтернет-видань статусу журналістів, отримання підстав акредитації відповідних засобів масової інформації, відшкодування шкоди, завданої порушенням авторських прав, притягнення до відповідальності за порушення законодавства про інформацію та про захист суспільної моралі.

Головний спеціаліст сектору державної
реєстрації юридичних осіб та легалізації
об’єднань громадян реєстраційної служби
Головного управління юстиції у Закарпатській
області Козуб М.

26.10.2012р.