Суспільство має зрозуміти, що люди-інваліди є повноцінними спеціалістами

Проблема працевлаштування сільського населення для закарпатців завжди була проблемою номер один. А коли ці люди ще й інваліди — це перетворюється у проблему всього суспільства. Тому в головному управлінні праці та соціального захисту населення в Закарпатській області, яке очолює Віктор Мацола, й відбулося засідання, що об'єднало людей з обмеженими фізичними можливостями та фахівців, які допомагають інвалідам боротися зі своїми бідами.

Щоби допомогти молодим інвалідам адаптуватися в житті та знайти себе, в Ужгороді не один рік уже працює Регіональний центр соціально-трудової реабілітації і професійної орієнтації «Вибір» під керівництвом Василини Марко. Саме за її участі та участі депутата обласної ради Олександра Сухана, представників обласного та районних управлінь праці та соцзахисту населення й обговорювалися нагальні проблеми людей з обмеженими можливостями.

Відтак по завершенні засідання ми поспілкувалися з начальником управління Віктором Мацолою.



— Вікторе Васильовичу, як сьогодні ставляться роботодавці до прийняття на роботу осіб з обмеженими фізичними можливостями? Чи міняється ставлення до люден-інвалідів з боку тих-таки роботодавців у порівнянні з минулими роками?



— На обліку в органах праці та соціального захисту населення Закарпатської області наразі перебувають 51 371 інвалід, із них ЗО 895 осіб працездатного віку.



Ні для кого не є секретом, що роботодавці сьогодні дуже неохоче приймають на роботу людей з

обмеженими фізичними можливостями. Адже роботодавець вкладає у створене робоче місце кошти і відповідно намагається їх повернути сой. Тому від кандидата на певну посаду вимагається повна віддача, а людина-інвалід не завжди може виконати покладену на неї роботу так, як того хоче керівник підприємства. Тому сьогодні ми повинні працювати над тим, щоб подолати бар'єр, за котрим суспільство зрозуміє, що люди-інваліди теж повношнні спеціалісти. Щоб захистити інваліда і полегшити для нього пошук роботи, діє схема, за котрою підприємства повинні брати на роботу певний відсоток людей з обмеженими фізичними можливостями. Так ми намагаємося мінімізувати ситуацію, коли люди-інваліди бачать негативне ставлення до себе. Адже саме при таких обставинах в них опускаються руки в напрямку працевлаштування. Цьому треба запобігти.



— На засіданні з питань працевлаштування осіб з обмеженими можливостями прозвучала інформація, що Головне управління праці і соціального захисту населення запрошує до співпраці студентів та випускників-інвалідів. Розкажіть детальніше про цей різновид співпраці з такими людьми.



— 15 грудня 2004 року була укладена Угода про співпрацю та соціальне партнерство між Закарпатським обласним Центром зайнятості, Закарпатським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, Головним управлінням праці та соціального захисту населення ОДА та обласним Центром професійної, медичної та соціальної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями. Угоду було складено, щоб координувати дії, спрямовані на забезпечення соціального захисту і підтримки людей з обмеженими фізичними можливостями, які виявляють бажання працевлаштуватися. В рамках цієї співпраці відбувається обмін інформацією між установами соціального захисту населення області, обласним центром зайнятості, обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів України щодо забезпечення осіб з обмеженими фізичними можливостями трудовою зайнятістю.



Інвалідам, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, надаються соціальні послуги з пошуку роботи, інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням. Постійно проводяться ярмарки вакансій робочих місць, наради, «круглі столи», а також прес-конференції, на яких вишукуються шляхи вирішення питання працевлаштування інвалідів



— Яка ситуація в області із навчанням інвалідів?



— Цього року дипломи спеціалістів у закарпатських вишах отримають 17 студентів-інвалідів. Закарпаття поповниться чотирма юристами, чотирма економістами, трьома математиками, трьома спеціалістами з галузі суспільних наук, одним медиком, хіміком, фізиком. Лишається тільки подбати, куди праце-влаштувати цих молодих людей. А взагалі у вищих навчальних закладах області здобувають освіту 202 людей з обмеженими фізичними можливостями.



Протягом 2007 року за рахунок коштів обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України було профінан-совано навчання 17 інвалідів на суму 30 тисяч гривень. Зокрема, у професійно-технічних, вищих учбових закладах та курсах перекваліфікації, за направленням Центру зайнятості. Після навчання було працевлаштовано чотирьох осіб. А на цей, 2008, рік обласне відділення Фонду соціального захисту ішзалідів запланувало навчання семи інвалідів на суму 19 тисяч гривень. Передбачено виділити 7 тисяч гривень для перекваліфікації інвалідів за направленням Центру зайнятості.



— Де складніша ситуація з працевлаштуванням людей з обмеженими фізичними можливостями — в містах чи в селах? В яких районах області найскладніше?



— Зрозуміло, що в селі ця проблема є більш актуальною. У місті для людей-інвалідів усе-таки є більше вакансій, ніж на селі. Крім того, при невеликій відстані людина з обмеженими фізичними можливостями зможе добиратися на робоче місце з допомогою, принаймні, родичів. А з села такій людині дістатися набагато важче. Складна ситуація з працевлаштуванням у Берегівському та Мукачівському районах. Зокрема, на Берегівщині, крім психологічного бар'єру, на людей впливає ще й бар'єр мовний. Велика частина місцевого населення зовсім або частково не володіє українською мовою, тому забезпечити їх роботою дуже складно. Щоби в подальшому мінімізувати цей негативний процес, потрібно працювати над проблемою. Ось вам перший приклад — у селі Яноші цього ж району мають намір створити ліцей з угорською мовою навчання. Саме тут і постає питання, а куди через кілька років підуть працювати випускники ліцею без знання державної мови? Тому у цій сфері є багато білих плям, які потрібно заповнювати позитивними результатами роботи.



— Наскільки проблема працевлаштування інвалідів є сьогодні актуальною у порівнянні з іншими їхніми проблемами?



— Зрозуміло, що крім працевлаштування, є низка й інших важливих проблем, які треба вирішити. Це й подолання фізичних бар'єрів — встановлення пандусів, безпроблемне пересування по прилеглій території, наявність визначених місць для паркування автомобілів інвалідів, відповідні входи (виходи), відсутність порогів, широкі двері, коридори, доступність до усіх поверхів у приміщенні (ліфти, ескалатори), наявність доступних санітарно-гігієнічних приміщень (туалети, душові), доступні для людей у візках таксофони, банкомат, означення місцезнаходження — піктограми. Велике значення має подолання психологічного бар'єру — усвідомлення суспільством, що люди з обмеженими фізичними можливостями — повноцінні громадяни і до них потрібно абсолютно адекватно відноситися. А от працевлаштування поєднує в собі обидва бар'єри, бо як без подолання фізичного, так і без подолання психологічного інвалід почуватиметься незручно. Усі ці проблеми тісно взаємопов'язані між собою.



Володимир НОЖЕНКО, Ужгород