Світла твердиня на Радванці

Туди вже переїхало багато хороших хлопців і дівчат з усіх усюд. Я рушив за ними і опинився віч-на-віч із заступником директора з виховної роботи Михайлом Поповичем. Із ним і заповзялися розмовляти.

Виявилося, що готують у коледжі спеціалістів на базі випускників дев'ятих класів. Спеціальності тут не лише прагматичні, але й дуже сучасні. А саме - правознавство, програмування для електронно-обчислювальної техніки і автоматизованих систем, бухгалтерський облік, комерційна діяльність. Цебто, чотири спеціальності. З бажаючими вступати проблем немає, але добір суворий і правильний. На чолі всіх процесів завжди - директор Володимир Росоха. Він переймається забезпеченням нормального функціонування навчального закладу. Працює тут із першовитоку. Та й взагалі, трудиться в цім приміщенні близько двадцяти літ, адже працював і в електронному технікумі, який був тут до коледжу. Директорує ж третій рік, а ще викладає економічні предмети, менеджмент, а також, маючи подвійний фах, історію України. Словом, і швець, і жнець, і на дуді грець! Наразі він був у відпустці, тому заглиблюватися в особливості життя коледжу ми почали з Михайлом Тихоновичем Поповичем.

- Чи подобається Вам контингент учнів, котрі навчаються тут? - запитую.

- Він повинен подобатися, бо він - наш. Та студенти - різні. З неоднакових шкіл, де несхоже ставляться не лише до викладання предметів, але і до самостійності молодої людини. Деякі коледжові новачки страшенно подивовані, що в нас, бач, студентське самоврядування. "Як?!" - ошелешено скрикують вони.… А я особисто задоволений - другий рік поспіль працює студрада. І дійсно ПРАЦЮЄ, а не рахується в звітах для начальства, що вона є. Головує в студраді президент. Ми його обираємо всією громадою. Зараз це - Яна Головко. Славна дівчина! Справжня козачка! На жаль, випускниця. Цього року закінчує коледж.

- Шкода таку й відпускати?

- Так.… Але не подумайте, що їй неможливо знайти заміну. В квітні ми почали, як і раніше щороку, кампанію з виборів президента. Минулоріч було три претенденти, позаминулого року всього два, а нині вже п'ятеро бажають брати участь у пре-зидент-ських перегонах. Це свід-чить про виконання нами головного завдання, що студент має бути активним не лише в питанні навчання, отримання освіти, але й по-громадянськи - як представник нашого колективу.

- Президент отримує якусь оплату, пільги?

- Ні, це є на громадських засадах, хоча Яна вже третій рік, набувши досвіду під час свого президентства, працює помічником ректора щодо роботи зі студентами.… Федір Григорович Ващук їй за-пропонував, і нині вона не лише з коледжем працює, а й зі всіма студентами...… Наші студенти в коледжі включені до складу педагогічної ради. Це зроблено для утворення зворотнього зв'язку, що-би знали в студентському середовищі, які питання розглядаються на педаго-гічних радах і переймалися цим. Студенти-педрадівці, звичайно ж, вносять свої пропозиції.

- Нещодавно вирував в Ужгороді місячник благоустрою. Як Ви почувалися в ньому?

- Як риба у воді. Порядок у нас - в крові, Європа може повчитися. Прибрали вулиці Україн-ську та Антонівську, а водночас і свою територію. Все чудесно, совість чиста, але люди - дивні. Прибирання сприймають, як стимул, щоби з новою силою… смітити. (Схаменіться, радванчани, бо за сміттям незабаром і сонце не встане! - Авт.). Люди тягнуть непотріб із дворів. Мовляв, студенти приберуть "на шару".

- Важко, очевидно, виховувати на тлі такої деградації народних мас?

- Дуже!… Говоримо студентам про красу, а поряд - потвор-ність. Скажімо, минулої осені саджаємо дерева вздовж вулиці Української, а до мене підходить чолов'яга і з кривою посмішкою заявляє: "Не садіть тут дерева - мої кози їх усе одно поламають!" А я говорив перед цим юнакам і дівчатам: "Ви залишите цими деревами про себе пам'ять на довгі роки!" Слава Богу, хоч посаджені смереки на нашій території виживуть...… Нещодавно у парку імені Горького прибирали. А там знайшли кілька тисяч пляшок для наркотичного куріння. Отже, благоустрій не у всьому рай для душі, а радше - пекло роздумів. Приміром, із бару АЗС у той парк викидають сміття, аби не платити за вивіз. "Хороший" приклад для молодих!..

- І як Ви відволікаєте вихованців від роздумів про таких мерзенних хижаків?

- Чотири секції, приміром, у нас працює. Спортивні. Футбол, баскетбол, волейбол, пінг-понг. На спортмайданчики, відновлені руками студентів, любо подивитися. Гуртожиток, до речі, прямо тут - на п'ятому поверсі. Зручно! Ректор Федір Григорович Ващук допоміг нам зробити капітальний європейський ремонт. Гарні кухні. Замінені в них плитки і все умеблювання. Студенти сплять на ортопедичних матрацах. Дуже велика увага - збереженню. Лозунг: "Поламав - відремонтуй!" А вандалів, якщо виявляються, повторно не поселяємо. В аудиторіях наша студрада теж пронумерувала всі парти і стільці, а затим пильно слідкує за їх збереженням…. Нещодавно був конкурс на міс і містера коледжу-2004. Аня Ухаль і Микола Домославський перемогли. А перед тим усі цілісінький місяць завзято готувалися. Любили, наприклад, страшенно вивчати вальс. Колишня активістка коледжу Діна Сидорюк в усьому допомагала…. Виховуємо патріотизм - свої галстуки хочемо.

- Одна сім'я, клан - здорово. Багато хто в Україні це зрозумів в післяімперський час.

- Так. А якщо без іронії - то придумовуємо свій герб. Текст гімну вже є.

До розмови вступив завідувач лабораторії Іван Щербан:

- Маємо чотирнадцять комп'ютерів, з'єднаних локальною мережею. Всі під'єднані до одного сервера. Студенти мають доступ як до лекційних занять, так і до занять з самопідготовки, Інтернету. Можуть також користуватися електронною поштою. Є, з благословення ректора, надія незабаром мати ще один комп'ютерний клас. Це задовольнить наші пот--реби більше ніж на сто від-сотків.

Із заступником старости гуртожитку Андрієм Крайняєм, котрий родом із села Великі Ком'яти на Виноградівщині, пройшлися супероблаштованими приміщеннями гуртожитку. Відволікати надовго його не хотілося - мав день народження, родичі привезли ночви з олів'є, торти і мільйони тістечок на всіх. Тому зайшли ще в бібліотеку. Не Ле-нінка в Москві, але в фонді - 24 тисячі томів. Завідувач цієї комори знань Надія Дерич, а бібліотекарі в ній - Інна Височанська та Антоніна Стрижак. Окрилившись книжним духом, я вийшов у широкий світ з думкою: "Чудово, що є на Радванці ця твердиня світла!.." Василь Зубач