Ужгородські вояки - сильні та здорові…

Тому приємно було порозмовляти з людиною, безпосередньо причетною до врочистостей - командиром військової частини 1687, майором медичної служби Сергієм Анатолійовичем Помернюком. Родом він місцевий - із села Крива Хустського району, через що повсякчас хоче бути гордістю свого краю.

- Служу вже дев’ятнадцять років, - говорить із гордістю, сам не вірячи, що вже стільки часу пройшло, - у Збройних Силах. Попервах навчався в Тернопільському медінституті. Після четвертого курсу перевівся в Саратов на військово-медичний факультет. За розподілом потрапив у Західну групу військ - у Німеччину. Після двох років повернувся на Україну. В 128-му механізовану дивізію, яка вже зараз змінена в 128-му механізовану бригаду. З нинішнього першого грудня. Починав у Берегові, відтак у 17-му артилерій-ському полку Виноградова, після чого став начальником військово-медичної служби 128-ї механізованої бригади, куди входять танковий і мотопіхотний батальйони. Звертаються за поміччю і з інших частин. Ми ніколи у військово-медичній допомозі не відмовляємо: військове ж братство - то, як мовиться, святе.

- Реорганізація викликала, очевидно, чимало проблем?

- Звісно. Особливо господарських. Навіть із лампочками буває скрутно.

- З яким настроєм зустрічаєте свої професійні свята?

- З оптимістичним. Такий оптимізм своєю турботою про здоров’я хочемо культивувати і серед українських воїнів. За їхнім самопочуттям пильно слід-куємо, нікому і ні в чому не відмовляємо.

- Ліків вистачає?

- Так. Щойно з’їздили до Львова. Зробили деякий запас, аби не тривожитися завтрашнім днем. Наводимо лад із наявною базою, бо чимало накопичилося зайвого майна після досить швидкої реорганізації. Ставлення до матеріально-технічної бази у війсь-ках, самі знаєте, серйозне. Все доведеться здати в інші частини. Відповідальність за це - на мені особисто.

- Але військові соратники у важку хвилину допомагають?

- Звичайно. Є чудовий контрактник сержант Василь Коцан, котрий працює за начальника штабу. Він - моя права рука. З медичної точки зору найпершим помічником є старший лейтенант медичної служби Тарас Синичак, терапевт.

- Часті звертання війсь-ковослужбовців до вас?

- Нині турбуємося найчастіше простудними захворюваннями. Тридцятеро хворих зараз у лазареті. Травматизм зустрічається мало. Якщо ж трапляється щось - негайно транспортуємо їх у госпіталь в Мукачево.

- Зичимо вам добра і щастя, відмінної боєготовності й суспільного здоров’я, в якому деколи у декого виникають сумніви. Розмовляв Василь ЗУБАЧ.