Як правильно закарпатцям оформити право на спадкування?

Для того щоб реалізувати своє право на спадкування спадкоємець, який на час відкриття спадщини не проживав постійно разом із спадкодавцем , має подати до нотаріуса протягом шести місяці з часу відкриття спадщини (моменту смерті особи або визнання її померлою) заяву про прийняття спадщини.

Така заява про прийняття спадщини подається до нотаріуса особисто за місцем відкриття спадщини. Не допускається подання заяв про прийняття спадщини або відмову від неї від імені спадкоємців їх представниками, що діють на підставі довіреності. Подання заяви на прийняття спадщини не вимагається від осіб, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а також від малолітніх, неповнолітніх, повнолітніх недієздатних осіб або осіб цивільна дієздатність яких обмежена, тому що вважається, що такі особи прийняли спадщину, якщо вони протягом строку встановленого для прийняття спадщини не заявили про відмову від неї.
Спадкоємець, який протягом строку встановленого для прийняття спадщини, тобто протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини, не подав заяву про прийняття спадщини, вважається таким, що не прийняв спадщину, і його доля у спадщині переходить до інших спадкоємців, які закликаються до спадкування. Разом з тим, спадкоємці, які належним чином прийняли спадщину, можуть за згодою усіх спадкоємців включити такого спадкоємця до кола спадкоємців.
Юридичним оформленням права на спадкування є отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину за місцем відкриття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину – це спеціальний документ, який підтверджує перехід прав та обов’язків від спадкодавця до спадкоємців. За отриманням свідоцтва про право на спадщину, спадкоємець, який належним чином прийняв спадщину, може звернуться до нотаріуса у будь-який час після закінчення терміну, встановленого для прийняття спадщини.
При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус перевіряє:
- факт смерті спадкодавця, тобто спадкоємець повинен представити нотаріусу свідоцтво органу реєстрації актів цивільного стану про смерть спадкодавця, подання яких-небудь інших документів, наприклад, довідок про смерть, не допускається;
- наявність чи відсутність заповіту, тобто перевіряється чи залишив спадкодавець розпорядження на випадок своєї смерті і який вид спадкування виникає: за заповітом чи за законом;
- наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, тобто перевіряється чи входить особа до кола спадкоємців, а у випадку наявності заповіту, перевіряється коло осіб, які мають право на обов’язкову частку. Так, доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, копії актових записів; записи в паспортах про другого з подружжя; копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин;
- час і місце відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місце відкриття спадщини перевіряється за свідоцтвом органу РАЦСу про смерть, якщо останнє місце проживання та місце смерті збігаються, довідкою житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів, записом у будинковій книзі про постійне місце проживання особи. Якщо місце постійного проживання особи невідоме, доказом місця відкриття спадщини буде документ про місце знаходження належного йому майна (нерухомого, а за його відсутності - рухомого);
- наявність претензій кредиторів. Кредитор вправі протягом шести місяців від дня коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, звернутися зі своїми вимогами за боргами спадкодавця до його спадкоємців незалежно від настання строків вимоги. Спадкоємці, що прийняли спадщину зобов’язані задовольнити вимоги кредитора, якщо вони обґрунтовані та доведені;
- склад спадкового майна та місце його знаходження, тобто нотаріус вимагає подання відповідних документів. На майно, яке підлягає державній реєстрації нотаріус вимагає подання правовстановлювальних документів про належність цього майна спадкодавцеві. Правовстановлювальні документи повинні бути зареєстровані у органі, який здійснює державну реєстрацію. На майно, яке не підлягає державній реєстрації (наприклад, предмети домашньої обстановки та вжитку), нотаріальне оформлення спадкових прав не є обов’язковим.
Одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину за загальним правилом є правом самого спадкоємця. Однак, ч.1 ст.1297 Цивільного кодексу України зобов’язує спадкоємців, у складі спадщини яких є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщин на нерухоме майно. Це пов’язується з тим, що право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця не з часу відкриття спадщини, і навіть, не з моменту видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину, а з моменту державної реєстрації права власності на нерухомість, що практично здійснюється лише тоді, коли спадкоємець зареєстрував у державних органах свідоцтво про право на спадщину на нерухомість.

Заступник начальника відділу нотаріату
та контролю за наданням правничих послуг Т.М.Рошканюк