Закарпатців від газового зашморгу врятують старі груби та печі

В областях ввели режим тотальної економії блакитного палива. Щоб не мерзнути, закарпатці переходять на дрова та брикети. А майстри-пічники нині користуються особливим попитом.

На вулиці Станційній в Ужгороді сім’я в житловому будинку тиждень як встановила грубу. З-під вікна стирчить димар, у коридорі квартири відчувається смолянистий запах свіжих дров. Пані Ібоя з двома малолітніми дітьми гріється біля груби. Зверху ставить каструлю з молоком, готуватиме кашу дворічному сину.

“Так ще й газ економлю, -- сміється жінка. -- Чоловік Василь – будівельник, з минулого року у неоплачуваній відпустці. Я ще рік доглядатиму сина, виживаємо за рахунок допомоги, що держава платить на дітей. Та при нинішній дорожнечі цих грошей ледь вистачає на харчі”.

Ґаздиня веде до кімнати, на ліжку бачу три ковдри біля столу – дитячій візок. На підвіконні порожні горшки від вазонів. Жінка показує на холодні батареї. Каже, що з початку опалювального сезону лише кілька днів у квартирі було тепло, усі квіти померзли. У міськвиконкомі попередили, що батареї відключатимуть, мовляв такий наказ бо не вистачає газу. Порадили переходити на автономне опалення.

“Сусіди встановили електроконвектори, та старі дроти не витримали навантаженні, адже будинку більше 50-років. Згорів й загальний запобіжник, -- зітхає жінка. -- Нам не по-кишені робити ремонт, міняти проводку, та й електрикою грітися дуже дорого. Щоб не мерзнути, купили на базарі бляшану піч, чоловік вибрав цеглину зі стіни й вивів назовні димар, – жінка несе з коридору два поліна кладе у вогонь. – Дрова -- задарма: збираємо на вулицях старі меблі, картон і ялинки, які викидають після новорічних свят. Два деревця вистачає на день зогрітися та ще й їжу приготувати”.

Українці рятуються від лютих морозів грубами та печами. Повертаємося до своїх витоків, кепкують історики, процес каталізує економічна криза та газової колотнечі з Росією.

“Старомодні печі – нині цвях сезону, їх встановлюють щоб не мерзнути, невдовзі грубки, каміни та мазанки стануть модним атрибутом помешкань українців, -- каже Василь Сливка, пічник з 35-річним стажем. -- Минулого року мав біля 20 замовлень, з початку січня отримав стільки ж. Класти груби сам не встигаю, нині працюємо бригадою у якій три учня”.

“Централізоване газове опалення порівняно з дров’яним має свої переваги, -- каже інженер-хімік з Мукачевого Іван Петровцій. – Та їх знівелювало зростання ціни на блакитне паливо. А я десять років опалюю свій будинок грубою, вистачає тепла й на оранжерею де росте томатне дерево та цитрусові. Для опалення протягом зимового періоду на невеличкий будинок вистачить двох кубометрів дров, якщо палити брикетами – вдвічі менше. Нині прилаштував грубу під опилки, які беру в сусіда з пилорами. Таке опаленні у 80 разів економніше за газове”.

А Моніка Ясевич стару грубку ніколи не проміняє на сучасну газову плиту.

“Мій шпайз – справжній раритет, -- хвалиться господиня кореспонденту UA-Reporter.com, – їй понад 100 років. Маю й газ та відколи подорожчав, опалюю хату та готую їжу на дровах. Виручала піч й раніше, в люті морози, а також восени та навесні, коли відключали опалення. Навіть якщо зовсім перекриють газовий кран – буду в теплі!”

Кажуть, що урядовці невдовзі започаткують моду на печі. На найвищому державному рівні вже готують кілька відео роликів у яких перші особи палять груби. Враховуючи любов до старовини і усього національного, може на екрані з’явиться й сюжет у якому Віктор Ющенко топить дровами автентичну українську грубу.