Чого безкарні «олені» і «шумахери» пішохідних зон Ужгорода?

Пішоходи, а ще гірше діти під колесами – найрезонансніші надзвичайні події початку 2014­го. Менш ніж за тиждень в Ужгороді збили двох дівчаток, які ще, дякувати Богу, відносно легко відбулися; а після ДТП в Ракошині 17­річна дівчина впала в кому. У нашому місті обидві дитини перебігали дорогу, хоча в обох випадках зовсім поруч були пішохідні переходи. У чому причини більшості трагедій на дорогах нашого міста, чого безкарні «олені» і «шумахери» пішохідних зон, – «Ужгороду» розповів начальник відділу ДАІ Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області Олексій Співак.

– Олексію Михайловичу, статистика вашої служби сумна. Які «підсумки» по місту за минулий рік?

– 69 аварій з потерпілими, 7 осіб загинуло, 74 травмовані.

– Дуже багато ДТП з пішоходами. Наприклад, у першій половині листопада вони траплялися в Ужгороді мало не через день. Питання «глобальне» – чому?

– Дві останні, уже цьогорічні, аварії з участю дітей – якнайкраще на це питання «відповідають»: пішоходи ігнорують правила дорожнього руху. Ну і водії, буває, не надають перевагу пішоходам там і тоді, де мусили б. Кожен думає про іншого: «а він довжен». Ні, ніхто нікому нічого не зобов’язаний, кожен має чітко знати свої права та обов’язки і дотримуватися їх. Ті, хто хоче одержати посвідчення водія, хоча би вчать правила дорожнього руху – інші ж вважають, що вони й так усе знають і, раз їм «припекло» на другий бік вулиці, всі решта нехай «посунуться».

– Вічні нарікання, і не тільки в Ужгороді, на погані дороги. Чи є це причиною аварій, чи навпаки – по ямах їдуть повільніше, тому менше біди?

– Тільки дуже незначна кількість ДТП спричинена неналежним станом доріг – може, десь близько 1%. Більшість аварій – через недотримання вимог щодо швидкості, безпечної дистанції, через відсутність культури в усіх учасників руху, нетверезих водіїв. Хоча, треба відзначити, п’яних тепер стає менше – спрацювало значне підвищення розміру штрафів за керування у нетверезому стані. Люди починають розуміти: якщо випив, краще за 20-30 гривень скористатися таксі, ніж ризикувати.

Те, що дороги розбиті, звичайно, погано для мешканців міста, зокрема й для мене, адже я тут народився і живу. І наша служба подає відповідні приписи. Але ми розуміємо і те, що є об’єктивні причини – грошей нема або ж не завжди платежі вчасно пропускає казначейство. Так само по місту не вистачає дорожніх знаків, розмітки, місць, обладнаних під круговий рух, але добре знаємо, що для цього потрібно дуже багато грошей, які Ужгород сам не може віднайти. Для вирішення таких питань тісно співпрацюємо з міською владою. Тепер, до речі, у планах – зробити новий круг, на перехресті Легоцького – Капушанська.

– Що ще, на вашу думку, вкрай потрібно зробити в Ужгороді для зменшення трагедій на дорогах?

– З дітьми займатися. Системно і систематично. Добре було би ввести обов’язкові уроки чи якісь семінари. Люди, котрим тепер років сорок, з дитинства пам’ятають: переходиш дорогу – подивися наліво, дійшов до сере-дини – подивися направо. А багатьом нинішнім дітям таке скажи – то й не зрозуміють, про що це.

– Чи не ускладнить дорожній рух в Ужгороді облаштування велодоріжок, заплановане на цей рік?

– Велорух активно розвивається, і треба його впорядковувати. Звичайно, з розумом. Більшість водіїв уже спокійно ставляться до тих, хто їде на двох колесах. Я, до речі, сам влітку дістаюся до роботи на велосипеді. Інша річ, що багато і запитань до велосипедистів: як обладнані і чи справні їхні «машини», чи мають одяг зі світловідбивними елементами і, власне, як їздять?

– Працівників ДАІ не раз згадують «незлим, тихим» з приводу просто стихійного лиха Ужгорода – «оленів», котрі паркуються будь­де і будь­як. Чому нічого не робите? По місту є камери відеоспостереження, на сайтах, у соцмережах постійно публікують фото порушників, апелюють до міліції.

– І ми безсовісним паркуванням обурюємося, але реальний механізм протидіяти цьому з’явився щойно – з ухваленням законодавчої норми про відповідальність власників транспортних засобів. Досі для складання протоколу на порушника потрібен був контакт зі самим порушником-водієм. Наголошую: не з власником транспортного засобу, а саме з тим, хто проігнорував вимоги правил.

Що ж, зазвичай, ми мали на практиці? Той, хто припаркувався у неналежному місці, не підходив до машини, якщо побачив неподалік міліціонера. Або ж заявляв, що паркувався не він, а, наприклад, знайомий, котрий приїхав зі Львова, неправильно поставив машину і кудись зник – тому знайти його нема як. І все! А нема порушника – нема покарання. Реагувати на опубліковані на сайтах, у соцмережах зображення припаркованих машин ми просто не мали права. Тепер дозвіл на фото- та відеофіксацію, який ухвалила Верховна Рада, і відповідальність власників допоможуть змінити ситуацію.

Хоча проблема з паркуванням – комплексна, з багатьма складовими. Це і відсутність достатньої кількості дозволених місць, і те, що в Ужгороді останніми роками значно побільшало машин. Також багато авто, котрі не перебувають у нас на обліку, бо зареєстровані в інших країнах (як кажуть у нас, «на словацьких номерах»). Щодня в Ужгород, як в обласний центр, ще й приїжджає багато машин.

Якщо мовою цифр, то за минулий рік ми склали 576 протоколів про порушення правил зупинки-стоянки на більш ніж 100 тисяч гривень. А цими днями покарали нахабу, який припаркувався… у скверику на площі Ш. Петефі.

– Через те, що машини їздять пішохідною частиною міста, теж дуже багато нарікають на працівників ДАІ. Зокрема, чимало авто ганяють у пішохідній зоні, не так давно облаштованій на пл. Ш. Петефі.

– У міському відділі ДАІ 17 працівників. А ще 2,5 року тому було понад сорок. І тепер – жодної штатної одиниці, яка би мала наглядати за дорожнім рухом. Зате в кожного – багато кабінетно-паперової роботи. Наприклад, зі стягненнями, виконавчою службою, технічним наглядом за перевезеннями, станом доріг, розшуком, оформленням ДТП. У перші два місяці після скорочення, коли сержанти з вулиць міста пішли, аварійність у нас зросла вдвічі, а то й утричі.

– Якщо не вистачає людей, можна було би проводити рейди хоча б періодично, раз на кілька днів чи тижнів.

– Проводимо. І разом з міською владою, муніципальною поліцією. Але коли стоїть дилема: куди відправити інспектора – на місце, де аварії трапляються найчастіше, чи на забезпечення комфорту людей у пішохідній зоні? – що робити, думаю, зрозуміло. Це ж – як вибирати: туди, де боляче, чи туди, де красиво?

– А де в Ужгороді найболючіші точки – концентрації ДТП?

– Вулиці: Минайська біля перехрестя з Пестеля; Гагаріна, переважно поблизу пішохідного переходу біля зупинки «Електродвигун»; проспект Свободи – практично на всій протяжності, особливо біля 16-поверхівки; площі Богдана Хмельницького і Кирила Мефодія, на відрізку Джамбула – автовокзал. Раніше багато проблем було й на Грушевського, тепер їх уже менше. Тому велике прохання до водіїв і пішоходів: саме тут будьте особливо уважними.

газета "Ужгород"